I Corinthians 15

Známoť vám pak činím, bratří, evangelium, kteréž jsem zvěstoval vám, kteréž jste i přijali, v němž i stojíte,

Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,

Skrze kteréž i spasení béřete, kterak kázal jsem vám, pamatujete-li, leč byste nadarmo uvěřili.

Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.

Vydal jsem zajisté vám nejprve to, což jsem i vzal, že Kristus umřel za hříchy naše podle Písem,

Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,

A že jest pohřben a že vstal z mrtvých třetího dne podle Písem.

і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,

A že vidín jest od Petra, potom od dvanácti.

і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.

Potom vidín více než od pěti set bratří spolu, z nichžto mnozí ještě živi jsou až dosavad, a někteří již zesnuli.

А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.

Potom vidín jest od Jakuba, potom ode všech apoštolů.

Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.

Nejposléze pak ze všech, jakožto nedochůdčeti, ukázal se i mně.

А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.

Nebo já jsem nejmenší z apoštolů, kterýž nejsem hoden slouti apoštol, protože jsem se protivil církvi Boží.

Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.

Ale milostí Boží jsem to, což jsem, a milost jeho mně učiněná daremná nebyla, ale hojněji nežli oni všickni pracoval jsem, avšak ne já, ale milost Boží, kteráž se mnou jest.

Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.

Protož i já i oni tak kážeme, a tak jste uvěřili.

Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.

Poněvadž se pak káže o Kristu, že jest z mrtvých vstal, kterakž někteří mezi vámi praví, že by nebylo z mrtvých vstání?

Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?

Nebo není-liť z mrtvých vstání, anižť jest Kristus z mrtvých vstal.

Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!

A nevstal-liť jest z mrtvých Kristus, tedyť jest daremné kázaní naše, a daremnáť jest i víra vaše.

оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!

A byli bychom nalezeni i křiví svědkové Boží; nebo vydali jsme svědectví o Bohu, že vzkřísil z mrtvých Krista. Kteréhož nevzkřísil, (totiž) jestliže mrtví z mrtvých nevstávají.

Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.

Nebo jestližeť mrtví z mrtvých nevstávají, anižť jest Kristus vstal.

Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!

A nevstal-liť jest z mrtvých Kristus, marná jest víra vaše, ještě jste v hříších vašich.

Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,

A takť i ti, kteříž zesnuli v Kristu, zahynuli.

тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!

Jestližeť pak v tomto životě toliko naději máme v Kristu, nejbídnější jsme ze všech lidí.

Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!

Ale vstalť jest z mrtvých Kristus, prvotiny těch, jenž zesnuli.

Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.

Nebo poněvadž skrze člověka smrt, také i skrze člověka vzkříšení z mrtvých.

Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.

Nebo jakož v Adamovi všickni umírají, tak i skrze Krista všickni obživeni budou.

Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,

Ale jeden každý v svém pořádku: Prvotiny Kristus, potom ti, kteříž jsou Kristovi, v příští jeho.

кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.

Potom bude konec, když vzdá království Bohu a Otci, když vyprázdní všeliké knížatstvo, i všelikou vrchnost i moc.

А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.

Nebo musíť to býti, aby on kraloval, dokudž nepoloží všech nepřátel pod nohy jeho.

Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!

Nejposlednější pak nepřítel zahlazen bude smrt.

Як ворог останній смерть знищиться,

Nebo všecky věci poddal pod nohy jeho. Když pak praví, že všecky věci poddány jsou jemu, zjevnéť jest, že kromě toho, kterýž jemu poddal všecko.

бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.

A když poddáno jemu bude všecko, tedy i on Syn poddá se tomu, kterýž jemu poddati má všecko, aby byl Bůh všecko ve všech.

А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.

Sic jinak co činí ti, kteříž se křtí za mrtvé? Nevstávají-liť mrtví z mrtvých, i proč se křtí za mrtvé?

Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?

Proč i my nebezpečenství trpíme každé hodiny?

Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?

Na každý den umírám, skrze slávu naši, kterouž mám v Kristu Ježíši Pánu našem.

Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

Jestližeť jsem obyčejem jiných lidí bojoval s šelmami v Efezu, co mi to prospěje, nevstanou-liť mrtví? Tedy jezme a pijme, nebo zítra zemřeme.

Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...

Nedejte se svoditi. Porušujíť dobré obyčeje zlá rozmlouvání.

Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!

Prociťte k konání spravedlnosti, a nehřešte. Nebo někteří ještě neznají Boha; k zahanbení vašemu toto mluvím.

Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!

Ale řekne někdo: Kterakž pak vstanou mrtví? A v jakém těle přijdou?

Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?

Ó nemoudrý, však to, což rozsíváš, nebývá obživeno, leč umře.

Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.

A což rozsíváš, ne to tělo, kteréž potom zroste, rozsíváš, ale holé zrno, jaké se trefí, pšenice nebo kteréžkoli jiné.

І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,

Bůh pak dává jemu tělo, jakž ráčí, a jednomu každému z těch semen jeho vlastní tělo.

і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.

Ne každé tělo jest jednostejné tělo, ale jiné zajisté tělo lidské, jiné tělo hovadí, jiné pak rybí, a jiné ptačí.

Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.

A jsou těla nebeská, a jsou těla zemská, ale jináť jest sláva nebeských, a jiná zemských,

Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.

Jiná sláva slunce, a jiná měsíce, a jiná sláva hvězd; nebo hvězda od hvězdy dělí se v slávě.

Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!

Tak i vzkříšení z mrtvých. Rozsívá se tělo porušitelné, vstane neporušitelné;

Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,

Rozsívá se nesličné, vstane slavné; rozsívá se nemocné, vstane mocné;

сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,

Rozsívá se tělo tělesné, vstane tělo duchovní. Jest tělo tělesné, jest také i duchovní tělo.

сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

Takť i psáno jest: Učiněn jest první člověk Adam v duši živou, ale poslední Adam v ducha obživujícího.

Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.

Však ne nejprve duchovní, ale tělesné, potom pak duchovní.

Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

První člověk byl z země zemský, druhý člověk jest sám Pán s nebe.

Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.

Jakýž jest ten zemský, takoví jsou i zemští, a jakýž ten nebeský, takovíž budou také i nebeští.

Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

A jakož jsme nesli obraz zemského, takť poneseme obraz i nebeského.

І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.

Totoť pak pravím, bratří: Že tělo a krev království Božího dědictví nedosáhnou, aniž porušitelnost neporušitelnosti dědičně obdrží.

І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

Aj, tajemství vám pravím: Ne všickni zajisté zesneme, ale všickni proměněni budeme, hned pojednou, v okamžení, k zatroubení poslednímu.

Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,

Neboť zatroubí, a mrtví vstanou neporušitelní, a my proměněni budeme.

раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...

Musí zajisté toto porušitelné tělo obléci neporušitelnost, a smrtelné toto obléci nesmrtelnost.

Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

A když porušitelné toto tělo obleče neporušitelnost, a smrtelné toto obleče nesmrtelnost, tehdy se naplní řeč, kteráž napsána jest: Pohlcena jest smrt v vítězství.

А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!

Kde jest, ó smrti, osten tvůj? Kde jest, ó peklo, vítězství tvé?

Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?

Osten pak smrti jestiť hřích, a moc hřícha jest Zákon.

Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.

Ale Bohu díka, kterýž dal nám vítězství skrze Pána našeho Jezukrista.

А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

Protož, bratří moji milí, stálí buďte a nepohnutelní, rozhojňujíce se v díle Páně vždycky, vědouce, že práce vaše není daremná v Pánu.

Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!