Mark 6

I otišavši odande, dođe u svoj zavičaj. A doprate ga učenici.

І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.

I kada dođe subota, poče učiti u sinagogi. I mnogi što su ga slušali preneraženi govorahu: "Odakle to ovome? Kakva li mu je mudrost dana? I kakva se to silna djela događaju po njegovim rukama?

Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

Nije li ovo drvodjelja, sin Marijin, i brat Jakovljev, i Josipov, i Judin, i Šimunov? I nisu li mu sestre ovdje među nama?" I sablažnjavahu se o njega.

Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...

A Isus im govoraše: "Nije prorok bez časti doli u svom zavičaju i među rodbinom i u svom domu."

А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.

I ne mogaše ondje učiniti ni jedno čudo, osim što ozdravi nekoliko nemoćnika stavivši ruke na njih.

І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.

I čudio se njihovoj nevjeri. Obilazio je selima uokolo i naučavao.

І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

Dozva dvanaestoricu te ih poče slati dva po dva dajući im vlast nad nečistim dusima.

І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.

I zapovjedi im da na put ne nose ništa osim štapa: ni kruha, ni torbe, ni novaca o pojasu,

І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,

nego da nose samo sandale i da ne oblače dviju haljina.

а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

I govoraše im: "Kad uđete gdje u kuću, u njoj ostanite dok ne odete odande.

І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

Ako vas gdje ne prime te vas ne poslušaju, iziđite odande i otresite prah ispod svojih nogu njima za svjedočanstvo."

А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

Otišavši, propovijedali su obraćenje,

І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

izgonili mnoge zloduhe i mnoge su nemoćnike mazali uljem i oni su ozdravljali.

І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

Dočuo to i kralj Herod jer se razglasilo Isusovo ime te se govorilo: "Ivan Krstitelj uskrsnuo od mrtvih i zato čudesne sile djeluju u njemu."

І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

A drugi govorahu: "Ilija je!" Treći opet: "Prorok, kao jedan od proroka."

Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

Herod pak na to govoraše: "Uskrsnu Ivan kojemu ja odrubih glavu."

А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

Herod doista bijaše dao uhititi Ivana i svezati ga u tamnici zbog Herodijade, žene brata svoga Filipa, kojom se bio oženio.

Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

Budući da je Ivan govorio Herodu: "Ne smiješ imati žene brata svojega!",

Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

Herodijada ga mrzila i htjela ga ubiti, ali nije mogla

А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

jer se Herod bojao Ivana; znao je da je on čovjek pravedan i svet pa ga je štitio. I kad god bi ga slušao, uvelike bi se zbunio, a rado ga je slušao.

Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

I dođe zgodan dan kad Herod o svom rođendanu priredi gozbu svojim velikašima, časnicima i prvacima galilejskim.

Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

Uđe kći Herodijadina i zaplesa. Svidje se Herodu i sustolnicima. Kralj reče djevojci: "Zaišti od mene što god hoćeš i dat ću ti!"

і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

I zakle joj se: "Što god zaišteš od mene, dat ću ti, pa bilo to i pol mojega kraljevstva."

І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

Ona iziđe pa će svojoj materi: "Što da zaištem?" A ona će: "Glavu Ivana Krstitelja!"

Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

I odmah žurno uđe kralju te zaište: "Hoću da mi odmah dadeš na pladnju glavu Ivana Krstitelja!"

І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

Ožalosti se kralj, ali zbog zakletve i sustolnika na htjede je odbiti.

І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

Kralj odmah posla krvnika i naredi da donese glavu Ivanovu. On ode, odrubi mu glavu u tamnici,

І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

donese je na pladnju i dade je djevojci, a djevojka materi.

І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

Kad za to dočuše Ivanovi učenici, dođu, uzmu njegovo tijelo i polože ga u grob.

А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

Uto se apostoli skupe oko Isusa i izvijeste ga o svemu što su činili i naučavali.

І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

I reče im: "Hajdete i vi u osamu na samotno mjesto, i otpočinite malo." Jer mnogo je svijeta dolazilo i odlazilo pa nisu imali kada ni jesti.

І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

Otploviše dakle lađom na samotno mjesto, u osamu.

І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

No kad su odlazili, mnogi ih vidješe i prepoznaše te se pješice iz svih gradova strčaše onamo i pretekoše ih.

І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

Kad iziđe, vidje silan svijet i sažali mu se jer bijahu kao ovce bez pastira pa ih stane poučavati u mnogočemu.

І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

A u kasni već sat pristupe mu učenici pa mu reknu: "Pust je ovo kraj i već je kasno.

І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

Otpusti ih da odu po okolnim zaseocima i selima i kupe sebi što za jelo."

Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

No on im odgovori: "Podajte im vi jesti." Kažu mu: "Da pođemo i kupimo za dvjesta denara kruha pa da im damo jesti?"

А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

A on će im: "Koliko kruhova imate? Idite i vidite!" Pošto izvidješe, kažu: "Pet, i dvije ribe."

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

I zapovjedi im da sve, u skupinama, posjedaju po zelenoj travi.

І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

I pružiše se po sto i po pedeset na svaku lijehu.

І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

On uze pet kruhova i dvije ribe, pogleda na nebo, izreče blagoslov pa razlomi kruhove i davaše učenicima da posluže ljude. Tako i dvije ribe razdijeli svima.

І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

I jeli su svi i nasitili se.

І всі їли й наїлися!

I od ulomaka nakupiše dvanaest punih košara, a i od riba.

А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

A jelo je pet tisuća muškaraca.

А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

On odmah prisili učenike da uđu u lađu i da se prebace prijeko, prema Betsaidi, dok on otpusti mnoštvo.

І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

I pošto se rasta s ljudima, otiđe u goru da se pomoli.

І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

Uvečer pak lađa bijaše posred mora, a on sam na kraju.

А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

Vidjevši kako se muče veslajući, jer im bijaše protivan vjetar, oko četvrte noćne straže dođe k njima hodeći po moru. I htjede ih mimoići.

Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

A oni, vidjevši kako hodi po moru, pomisliše da je utvara pa kriknuše.

А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

Jer svi su ga vidjeli i prestrašili se. A on im odmah progovori: "Hrabro samo! Ja sam! Ne bojte se!"

бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

I uziđe k njima u lađu, a vjetar utihnu. I veoma se, prekomjerno, snebivahu;

І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

još ne shvatiše ono o kruhovima, nego im srce bijaše stvrdnuto.

бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

Pošto doploviše na kraj, dođu u Genezaret i pristanu.

Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

Kad iziđu iz lađe, ljudi ga odmah prepoznaju

І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

pa oblete sav onaj kraj. I počnu donositi na nosilima bolesnike onamo gdje bi čuli da se on nalazi.

і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.

I kamo bi god ulazio - u sela, u gradove, u zaseoke - po trgovima bi stavljali bolesnike i molili ga da se dotaknu makar skuta njegove haljine. I koji bi ga se god dotakli, ozdravljali bi.

І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!