Luke 20

Jednog dana dok je naučavao narod u Hramu i naviještao evanđelje, ispriječe se glavari svećenički i pismoznanci sa starješinama

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

pa mu dobace: "Reci nam kojom vlašću to činiš ili tko ti dade tu vlast?"

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

On odgovori: "Upitat ću i ja vas. Recite mi:

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

krst Ivanov bijaše li od Neba ili od ljudi?"

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

A oni smišljahu među sobom: "Reknemo li 'od Neba', odvratit će 'Zašto mu ne povjerovaste?'

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

A reknemo li 'od ljudi', sav će nas narod kamenovati. Ta uvjeren je da je Ivan prorok."

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

I odgovore da ne znaju odakle.

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

I Isus reče njima: "Ni ja vama neću kazati kojom vlašću ovo činim."

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

Zatim uze narodu kazivati ovu prispodobu: "Čovjek posadi vinograd, iznajmi ga vinogradarima i otputova na dulje vrijeme."

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

"Kada dođe doba, posla slugu vinogradarima da mu dadnu od uroda vinogradskoga. No vinogradari ga istukoše i otposlaše praznih ruku.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

Nato on posla drugoga slugu. Ali oni i toga istukoše, izružiše i otposlaše praznih ruku.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

Posla i trećega. A oni i njega izraniše i izbaciše."

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

"Nato reče gospodar vinograda: 'Što da učinim? Poslat ću im sina svoga ljubljenoga. Njega će valjda poštovati.'

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

Ali kada ga vinogradari ugledaju, stanu među sobom umovati: 'Ovo je baštinik. Ubijmo ga da baština bude naša.'

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

Izbaciše ga iz vinograda i ubiše." "Što će dakle učiniti s njima gospodar vinograda?

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

Doći će i pogubiti te vinogradare i dati vinograd drugima." Koji ga slušahu rekoše: "Bože sačuvaj!"

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

A on ih ošinu pogledom i reče: "A što ono piše: Kamen što ga odbaciše graditelji postade kamen zaglavni?

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Tko god padne na taj kamen, smrskat će se, a na koga on padne, satrt će ga."

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

Pismoznanci i glavari svećenički gledahu da istog časa stave ruke na nj, ali se pobojaše naroda. Dobro razumješe da o njima kaza tu prispodobu.

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

Vrebajući na nj, poslaše uhode koji su se pravili pravednicima da ga uhvate u riječi pa da ga predaju oblasti i vlasti upraviteljevoj.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

Upitaše ga dakle: "Učitelju, znamo da pravo zboriš i naučavaš te nisi pristran, nego po istini učiš putu Božjem.

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Je li nam dopušteno dati porez caru ili nije?"

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Proničući njihovu lukavost, reče im:

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

"Pokažite mi denar." "Čiju ima sliku i natpis?"

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

A oni će: "Carevu." On im reče: "Stoga dajte caru carevo, a Bogu Božje."

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

I ne mogoše ga uhvatiti u riječi pred narodom, nego umuknuše zadivljeni njegovim odgovorom.

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

Pristupe mu neki od saduceja, koji niječu uskrsnuće. Upitaše ga:

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

"Učitelju! Mojsije nam napisa: Umre li bez djece čiji brat koji imaše ženu, neka njegov brat uzme tu ženu te podigne porod bratu svomu.

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

Bijaše tako sedmero braće. Prvi se oženi i umrije bez djece.

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

Drugi uze njegovu ženu,

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

onda treći; i tako redom sva sedmorica pomriješe ne ostavivši djece.

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

Naposljetku umrije i žena.

А по всіх умерла й жінка.

Kojemu će dakle od njih ta žena pripasti o uskrsnuću? Jer sedmorica su je imala za ženu."

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Reče im Isus: "Djeca se ovog svijeta žene i udaju.

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

No oni koji se nađoše dostojni onog svijeta i uskrsnuća od mrtvih niti se žene niti udaju.

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

Zaista, ni umrijeti više ne mogu: anđelima su jednaki i sinovi su Božji jer su sinovi uskrsnuća."

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

"A da mrtvi ustaju, naznači i Mojsije kad u odlomku o grmu Gospodina zove Bogom Abrahamovim, Bogom Izakovim i Bogom Jakovljevim.

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

A nije on Bog mrtvih, nego živih. Ta svi njemu žive!"

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

Neki pismoznanci primijete: "Učitelju! Dobro si rekao!"

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

I nisu se više usuđivali upitati ga bilo što.

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

A on im reče: "Kako kažu da je Krist sin Davidov?

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

Ta sam David veli u Knjizi psalama: Reče Gospod Gospodinu mojemu: 'Sjedi mi zdesna

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

dok ne položim neprijatelje tvoje za podnožje nogama tvojim!'

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

David ga dakle naziva Gospodinom. Kako mu je onda sin?"

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

I pred svim narodom reče svojim učenicima:

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

"Čuvajte se pismoznanaca, koji rado hodaju u dugim haljinama, vole pozdrave na trgovima, prva sjedala u sinagogama i pročelja na gozbama,

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

proždiru kuće udovičke, još pod izlikom dugih molitava. Stići će ih to oštrija osuda."

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!