Luke 19

I uđe u Jerihon. Dok je njime prolazio,

І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

eto čovjeka imenom Zakej. Bijaše on nadcarinik, i to bogat.

І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

Želio je vidjeti tko je to Isus, ali ne mogaše od mnoštva jer je bio niska stasa.

бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

Potrča naprijed, pope se na smokvu da ga vidi jer je onuda imao proći.

І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

Kad Isus dođe na to mjesto, pogleda gore i reče mu: "Zakeju, žurno siđi! Danas mi je proboraviti u tvojoj kući."

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

On žurno siđe i primi ga sav radostan.

І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

A svi koji to vidješe stadoše mrmljati: "Čovjeku se grešniku svratio!"

А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

A Zakej usta i reče Gospodinu: "Evo, Gospodine, polovicu svog imanja dajem siromasima! I ako sam koga u čemu prevario, vraćam četverostruko."

Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

Reče mu na to Isus: "Danas je došlo spasenje ovoj kući jer i on je sin Abrahamov!

Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

Ta Sin Čovječji dođe potražiti i spasiti izgubljeno!"

Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

Kako su oni to slušali, dometnu on prispodobu - zato što bijaše nadomak Jeruzalemu i oni mislili da će se umah pojaviti kraljevstvo Božje.

Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.

Reče dakle: "Neki je ugledan čovjek imao otputovati u daleku zemlju da primi svoje kraljevstvo pa da se vrati.

Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

Dozva svojih deset slugu, dade im deset mna i reče: 'Trgujte dok ne dođem.'

І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

A njegovi ga građani mrzili te poslaše za njim poslanstvo s porukom: 'Nećemo da se ovaj zakralji nad nama.'"

Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

"Kad je on primio kraljevstvo i vratio se, naredi da mu dozovu one sluge kojima je predao novac da sazna što su zaradili."

І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

"Pristupi prvi i reče: 'Gospodaru, tvoja mna donije deset mna.'

І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

Reče mu: 'Valjaš, slugo dobri! U najmanjem si bio vjeran, vladaj nad deset gradova!'

І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

Dođe i drugi govoreći: 'Mna je tvoja, gospodaru, donijela pet mna.'

І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

I tomu reče: 'I ti budi nad pet gradova!'"

Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

"Treći, opet dođe govoreći: 'Gospodaru, evo ti tvoje mne. Držao sam je pohranjenu u rupcu.

І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

Bojao sam te se jer si čovjek strog: uzimaš što nisi pohranio, žanješ što nisi posijao.'"

Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

"Kaže mu: 'Iz tvojih te usta sudim, zli slugo! Znao si da sam čovjek strog, da uzimam što nisam pohranio i žanjem što nisam posijao?

І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

Zašto onda nisi uložio moj novac u novčarnicu? Ja bih ga po povratku podigao s dobitkom.'

Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

Nato reče nazočnima: 'Uzmite od njega mnu i dajte onomu koji ih ima deset.'

І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

Rekoše mu: 'Gospodaru, ta već ima deset mna!'

І відказали йому: Пане, він десять мін має.

Kažem vam: svakomu koji ima još će se dati, a od onoga koji nema oduzet će se i ono što ima.

Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

A moje neprijatelje - one koji me ne htjedoše za kralja - dovedite ovamo i smaknite ih pred mojim očima!'"

А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

Rekavši to, nastavi put uzlazeći u Jeruzalem.

А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

Kad se približi Betfagi i Betaniji, uz goru koja se zove Maslinska, posla dvojicu učenika

І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

govoreći: "Hajdete u selo pred vama. Čim uđete u nj, naći ćete privezano magare koje još nitko nije zajahao. Odriješite ga i dovedite.

наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

Upita li vas tko: 'Zašto driješite?', ovako recite: 'Gospodinu treba.'"

Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

Oni koji bijahu poslani otiđoše i nađoše kako im bijaše rekao.

Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

I dok su driješili magare, rekoše im gospodari: "Što driješite magare?"

А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

Oni odgovore: "Gospodinu treba."

Вони ж відказали: Господь потребує його.

I dovedoše ga Isusu i staviše svoje haljine na magare te posjednuše Isusa.

І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

I kuda bi on prolazio, prostirali bi po putu svoje haljine.

Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

A kad se već bio približio obronku Maslinske gore, sve ono mnoštvo učenika, puno radosti, poče iza glasa hvaliti Boga za sva silna djela što ih vidješe:

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

"Blagoslovljen Kralj, Onaj koji dolazi u ime Gospodnje! Na nebu mir! Slava na visinama!"

кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

Nato mu neki farizeji iz mnoštva rekoše: "Učitelju, prekori svoje učenike."

А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

On odgovori: "Kažem vam, ako ovi ušute, kamenje će vikati!"

А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

Kad se približi i ugleda grad, zaplaka nad njim

І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

govoreći: "O kad bi i ti u ovaj dan spoznao što je za tvoj mir!

і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

Ali sada je sakriveno tvojim očima. Doći će dani na tebe kad će te neprijatelji tvoji opkoliti opkopom, okružit će te i pritijesniti odasvud.

Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

Smrskat će o zemlju tebe i djecu tvoju u tebi. I neće ostaviti u tebi ni kamena na kamenu zbog toga što nisi upoznao časa svoga pohođenja."

І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

Ušavši u Hram, stane izgoniti prodavače.

А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

Kaže im: "Pisano je: Dom moj bit će Dom molitve, a vi od njega načiniste pećinu razbojničku!"

до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

I danomice naučavaše u Hramu. A glavari su svećenički i pismoznanci tražili kako da ga pogube, a tako i prvaci narodni,

І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

ali nikako naći što da učine jer je sav narod visio o njegovoj riječi.

але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.