Lamentations 5

Spomeni se, Jahve, što nas je snašlo, pogledaj, vidi sramotu našu!

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

Baština naša pade u ruke strancima, domovi naši pripadoše tuđincima.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Siročad smo: oca nemamo, majke su nam kao udovice.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Vodu što pijemo plaćamo novcem, i za drvo valja nam platiti.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

Jaram nam je o vratu, gone nas, iscrpljeni smo, ne daju nam predahnuti.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Pružamo ruke k Egiptu i Asiriji da se kruha nasitimo.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Oci naši zgriješiše i više ih nema, a mi nosimo krivice njihove.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Robovi nama zapovijedaju, a nitko da nas izbavi iz ruku njihovih.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Kruh svoj donosimo izlažući život maču u pustinji.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

Koža nam gori kao peć užarena, ognjicom od plamena gladi.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Oskvrnuli su žene na Sionu i djevice u gradovima judejskim.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

Svojim su rukama vješali knezove, ni lica staračka nisu poštivali.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

Mladići su nosili žrvnjeve, djeca padala pod bremenom drva.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

Starci su ostavili vrata, mladići više ne sviraju na lirama.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

Radosti nesta iz naših srdaca, naš ples se pretvori u tugovanje.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

Pao je vijenac s naše glave, jao nama što zgriješismo!

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

Evo zašto nam srce boluje, evo zašto nam oči se zastiru:

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

zato što Gora sionska opustje i po njoj se šuljaju šakali.

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

Ali ti, Jahve, ostaješ zauvijek, tvoj je prijesto od koljena do koljena.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Zašto da nas zaboraviš zauvijek, da nas ostaviš za mnoge dane?

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Vrati nas k sebi, Jahve, obratit ćemo se, obnovi dane naše kao što nekoć bijahu.

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Il' nas hoćeš sasvim zabaciti i na nas se beskrajno srditi?

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...