Lamentations 3

Ja sam čovjek što upozna bijedu pod šibom gnjeva njegova.

Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

Mene je odveo i natjerao da hodam u tmini i bez svjetlosti.

Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

I upravo mene bije i udara bez prestanka njegova ruka.

Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

Iscijedio je moje meso, kožu moju, polomio kosti moje.

Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

Načinio mi jaram, glavu obrubio tegobama.

обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

Pustio me da živim u tminama kao mrtvaci vječiti.

у темноті мене посадив, мов померлих давно...

Zazidao me, i ja ne mogu izaći, otežao je moje okove.

Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

Kada sam vikao i zapomagao, molitvu je moju odbijao.

І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

Zazidao mi ceste tesanim kamenom, zakrčio je putove moje.

Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

Meni on bijaše medvjed koji vreba, lav u zasjedi.

Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

U bespuća me vodio, razdirao, ostavljao me da umirem.

Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

Napinjao je luk svoj i gađao me kao metu za svoje strelice.

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

U slabine mi sasuo strelice, sinove svoga tobolca.

пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

Postao sam smiješan svome narodu, rugalica svakidašnja.

Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

Gorčinom me hranio, pelinom me napajao.

Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

Puštao me da zube kršim kamen grizući, zakapao me u pepeo.

І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

Duši je mojoj oduzet mir i više ne znam što je sreća!

і душа моя спокій згубила, забув я добро...

Rekoh: Dotrajao je život moj i nada koja mi od Jahve dolazi.

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

Spomeni se bijede moje i stradanja, pelina i otrova!

Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

Bez prestanka na to misli i sahne duša u meni.

душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

To nosim u srcu i gojim nadu u sebi.

Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

Dobrota Jahvina nije nestala, milosrđe njegovo nije presušilo.

Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

Oni se obnavljaju svako jutro: tvoja je vjernost velika!

нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

"Jahve je dio moj", veli mi duša, "i zato se u nj pouzdajem."

Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

Dobar je Jahve onom koji se u nj pouzdaje, duši koja ga traži.

Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

Dobro je u miru čekati spasenje Jahvino!

Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

Dobro je čovjeku da nosi jaram za svoje mladosti.

Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

Neka sjedi u samoći i šuti, jer mu On to nametnu;

нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

neka usne priljubi uz prašinu, možda još ima nade!

хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

Neka pruži obraz onome koji ga bije, neka se zasiti porugom.

хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

Jer Gospod ne odbacuje nikoga zauvijek:

Бо Господь не навіки ж покине!

jer ako i rastuži, on se smiluje po svojoj velikoj ljubavi.

Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

Jer samo nerado on ponižava i rascvili sinove čovjeka.

бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

Kad se gaze nogama svi zemaljski sužnjevi,

Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

kad se izvrće pravica čovjeku pred licem Svevišnjeg,

щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

kad se krivica nanosi čovjeku u parnici, zar Gospod ne vidi?

щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

Tko je rekao nešto i zbilo se? Nije li Gospod to zapovjedio?

Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

Ne dolazi li iz usta Svevišnjega i dobro i zlo?

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

Na što se tuže živi ljudi? Svatko na svoj grijeh.

Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

Ispitajmo, pretražimo pute svoje i vratimo se Jahvi.

Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Dignimo svoje srce i ruke svoje k Bogu koji je na nebesima.

підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

Da, mi smo se odmetali, bili nepokorni, a ti, ti nisi praštao!

Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

Obastrt gnjevom svojim, gonio si nas, ubijao i nisi štedio.

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Oblakom si se obastro da molitva ne prodre do tebe.

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

Načinio si od nas smeće i odmet među narodima.

Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

Razjapili usta na nas svi neprijatelji naši.

наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

Užas i jama bila nam sudbina, propast i zator!

страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

Potoci suza teku iz očiju mojih zbog propasti Kćeri naroda mojega.

Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

Moje oči liju suze bez prestanka, jer prestanka nema

Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,

dok ne pogleda i ne vidi Jahve s nebesa.

аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

Moje mi oko bol zadaje zbog kćeri svih mojega grada.

моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

Uporno me k'o pticu progone svi što me mrze, a bez razloga.

Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

U jamu baciše moj život i zatrpaše je kamenjem.

життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

Voda mi dođe preko glave, rekoh sam sebi: "Pogiboh!"

Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

I tada zazvah ime tvoje, Jahve, iz najdublje jame.

Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

Ti oču moj glas: "Ne začepljuj uši svoje na vapaje moje."

Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

Bliz meni bijaše u dan vapaja mog, govoraše: "Ne boj se!"

Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

Ti si, Gospode, izborio pravdu za dušu moju, ti si život moj izbavio.

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

Ti, Jahve, vidje kako me tlače, dosudi mi pravdu.

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

Ti vidje svu osvetu njinu, sve podvale protiv mene.

Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

Čuo si, Jahve, podrugivanje njihovo, sve podvale protiv mene.

Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

Usne protivnika mojih i misli njine protiv mene su cio dan.

мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

Kad sjede, kad ustaju, pogledaj samo: ja sam im pjesma-rugalica.

Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

Vrati im, Jahve, milo za drago, po djelu ruku njihovih.

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Učini da srca im otvrdnu, udari ih prokletstvom svojim.

Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

Goni ih gnjevno i sve ih istrijebi pod nebesima svojim, Jahve!

Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!