Job 41

41:1

Zalud je nadu u njega gojiti, na pogled njegov čovjek već pogiba.

Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

41:2

Junaka nema da njega razdraži, tko će mu se u lice suprotstavit'?

Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

41:3

Tko se sukobi s njim i živ ostade? Pod nebesima tog čovjeka nema!

Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

41:4

Prešutjet neću njegove udove, ni silnu snagu, ni ljepotu stasa.

Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

41:5

Tko mu smije razodjenut' odjeću, tko li kroz dvostruk prodrijeti mu oklop?

Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

41:6

Tko će mu ralje rastvorit' dvokrilne kad strah vlada oko zubi njegovih?

Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

41:7

Hrbat mu je od ljuskavih štitova, zapečaćenih pečatom kamenim.

Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

41:8

Jedni uz druge tako se sljubiše da među njima dah ne bi prošao.

Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

41:9

Tako su čvrsto slijepljeni zajedno: priljubljeni, razdvojit' se ne mogu.

Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

41:10

Kad kihne, svjetlost iz njega zapršti, poput zorinih vjeđa oči su mu.

Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

41:11

Zublje plamsaju iz njegovih ralja, iskre ognjene iz njih se prosiplju.

Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

41:12

Iz nozdrva mu sukljaju dimovi kao iz kotla što kipi na vatri.

Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

41:13

Dah bi njegov zapalio ugljevlje, jer mu iz ralja plamenovi suču.

Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

41:14

U šiji leži sva snaga njegova, a ispred njega užas se prostire.

Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

41:15

Kad se ispravi, zastrepe valovi i prema morskoj uzmiču pučini.

М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

41:16

Poput pećine srce mu je tvrdo, poput mlinskoga kamena otporno.

Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

41:17

Pregibi tusta mesa srasli su mu, čvrsti su kao da su saliveni.

Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

41:18

Zgodi li ga mač, od njeg se odbije, tako i koplje, sulica i strijela.

Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

41:19

Poput slame je za njega željezo, mjed je k'o drvo iscrvotočeno.

За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

41:20

On ne uzmiče od strelice s luka, stijenje iz praćke na nj k'o pljeva pada.

Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

41:21

K'o slamčica je toljaga za njega, koplju se smije kad zazviždi nad njim.

Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

41:22

Crepovlje oštro ima na trbuhu i blato njime ore k'o drljačom.

Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

41:23

Pod njim vrtlog sav k'o lonac uskipi, uspjeni more k'o pomast u kotlu.

Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

41:24

Za sobom svijetlu ostavlja on brazdu, regbi, bijelo runo bezdan prekriva.

Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

41:25

Ništa slično na zemlji ne postoji i niti je tko tako neustrašiv.

Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

41:26

I na najviše on s visoka gleda, kralj je svakome, i najponosnijim."

він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!