Job 4

4:1

Tad prozbori Elifaz Temanac i reče:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

4:2

"Možeš li podnijeti da ti progovorim? Ali tko se može uzdržat' od riječi!

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

4:3

Eto, mnoge ljude ti si poučio, okrijepio si iznemogle mišice;

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

4:4

riječju svojom klonule si pridizao, ojačavao si koljena klecava.

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

4:5

A kad tebe stiže, klonuo si duhom, na tebe kad pade, čitav si se smeo!

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

4:6

Zar pobožnost tvoja nadu ti ne daje, neporočnost tvoja životu ufanje?

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

4:7

TÓa sjeti se: nevin - propade li kada? Kada su zatrti bili pravednici?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

4:8

Iz iskustva zborim: nesrećom tko ore i nevolju sije, nju će i požeti.

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

4:9

Od daha Božjega oni pogibaju, na gnjevni mu disaj nestaju sa zemlje.

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

4:10

Rika lavlja, urlik leopardov krše se k'o zubi u lavića.

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

4:11

Lav ugiba jer mu nesta plijena, rasuli se mladi lavičini.

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

4:12

Tajna riječ se meni objavila, šapat njen je uho moje čulo.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

4:13

Noću, kada snovi duh obuzmu i san dubok kad na ljude pada,

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

4:14

strah i trepet mene su svladali, kosti moje žestoko se stresle.

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

4:15

Dah mi neki preko lica prođe, digoše se dlake na mom tijelu.

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

4:16

Stajao je netko - lica mu ne poznah - ali likom bješe pred očima mojim. Posvuda tišina; uto začuh šapat:

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

4:17

'Zar je smrtnik koji pred Bogom pravedan? Zar je čovjek čist pred svojim Stvoriteljem?

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

4:18

Ni slugama svojim više ne vjeruje, i anđele svoje za grijeh okrivljuje -

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

4:19

kako ne bi onda goste stanova glinenih kojima je temelj u prahu zemaljskom. Gle, kao moljce njih sveudilj satiru:

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

4:20

od jutra do mraka u prah pretvore, nestaju zasvagda - nitko i ne vidi.

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

4:21

Iščupan je kolčić njihova šatora, pogibaju skoro, mudrost ne spoznavši.'

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...