Job 31

31:1

Sa svojim očima savez sam sklopio da pogledat neću nijednu djevicu.

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

31:2

A što mi je Bog odozgo dosudio, kakva mi je baština od Svesilnoga?

І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

31:3

TÓa nije li nesreća za opakoga, a nevolja za one koji zlo čine?

Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

31:4

Ne proniče li on sve moje putove, ne prebraja li on sve moje korake?

Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

31:5

Zar sam ikad u društvu laži hodio, zar mi je noga k prijevari hitjela?

Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

31:6

Nek' me na ispravnoj mjeri Bog izmjeri pa će uvidjeti neporočnost moju!

то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

31:7

Ako mi je korak s puta kad zašao, ako mi se srce za okom povelo, ako mi je ljaga ruke okaljala,

Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

31:8

neka drugi jede što sam posijao, neka sve moje iskorijene izdanke!

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

31:9

Ako mi zavede srce žena neka, ako za vratima svog bližnjeg kad vrebah,

Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

31:10

neka moja žena drugom mlin okreće, neka s drugim svoju podijeli postelju!

то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

31:11

Djelo bestidno time bih počinio, zločin kojem pravda treba da presudi,

Бо гидота оце, й це провина підсудна,

31:12

užego vatru što žeže do Propasti i što bi svu moju sažgala ljetinu.

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

31:13

Ako kada prezreh pravo sluge svoga il' služavke, sa mnom kad su se parbili,

Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

31:14

što ću učiniti kada Bog ustane? Što ću odvratit' kad račun zatraži?

то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

31:15

Zar nas oba on ne stvori u utrobi i jednako sazda u krilu majčinu?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

31:16

Ogluših li se na molbe siromaha ili rasplakah oči udovičine?

Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

31:17

Jesam li kada sam svoj jeo zalogaj a da ga nisam sa sirotom dijelio?

Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

31:18

TÓa od mladosti k'o otac sam mu bio, vodio sam ga od krila materina!

Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

31:19

Zar sam beskućnika vidio bez odjeće ili siromaha kog bez pokrivača

Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

31:20

a da mu bedra ne blagosloviše mene kad se runom mojih ovaca ogrija?

чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

31:21

Ako sam ruku na nevina podigao znajuć' da mi je na vratima branitelj,

Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

31:22

nek' se rame moje od pleća odvali i neka mi ruka od lakta otpadne!

хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

31:23

Jer strahote Božje na mene bi pale, njegovu ne bih odolio veličanstvu.

Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

31:24

Zar sam u zlato pouzdanje stavio i rekao zlatu: 'Sigurnosti moja!'

Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

31:25

Zar sam se veliku blagu radovao, bogatstvima koja su mi stekle ruke?

Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

31:26

Zar se, gledajući sunce kako blista i kako mjesec sjajni nebom putuje,

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

31:27

moje srce dalo potajno zavesti da bih rukom njima poljubac poslao?

то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

31:28

Grijeh bi to bio što za sudom vapije, jer Boga višnjega bih se odrekao.

це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

31:29

Zar se obradovah nevolji dušmana i likovah kad ga je zlo zadesilo,

Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

31:30

ja koji ne dadoh griješiti jeziku, proklinjući ga i želeći da umre?

Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

31:31

Ne govorahu li ljudi mog šatora: 'TÓa koga nije on mesom nasitio'?

Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

31:32

Nikad nije stranac vani noćivao, putniku sam svoja otvarao vrata.

Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

31:33

Zar sam grijehe svoje ljudima tajio, zar sam u grudima skrivao krivicu

Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

31:34

jer sam se plašio govorkanja mnoštva i strahovao od prezira plemenskog te sam mučao ne prelazeć' svoga praga?

Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

31:35

O, kad bi koga bilo da mene sasluša! Posljednju sam svoju riječ ja izrekao: na Svesilnom je sad da mi odgovori! Nek' mi optužnicu napiše protivnik,

О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

31:36

i ja ću je nosit' na svome ramenu, čelo ću njome k'o krunom uresit'.

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

31:37

Dat ću mu račun o svojim koracima i poput kneza pred njega ću stupiti."

Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

31:38

Ako je na me zemlja moja vikala, ako su s njom brazde njezine plakale;

Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

31:39

ako sam plodove jeo ne plativši i ako sam joj ojadio ratare,

якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

31:40

[40a] neka mjesto žita po njoj niče korov, a mjesto ječma nek' posvud kukolj raste! [40b] Konac riječi Jobovih.

то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.