Job 24

Zašto Svesilni ne promatra vremena, a dane njegove ne vide mu vjernici?

Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Bezbožnici pomiču granice, otimaju stado i pasu ga.

Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

Sirotama odvode magarca, udovi u zalog vola dižu.

займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

Siromahe tjeraju sa puta; skrivaju se ubogari zemlje.

вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

K'o magarci divlji u pustinji zarana idu da plijen ugrabe: pustinja im hrani mališane.

Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

Po tuđem polju oni pabirče, paljetkuju vinograd opakog.

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

Goli noće, nemaju haljine, ni pokrivača protiv studeni.

наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

Oni kisnu na planinskom pljusku; bez skloništa uz hrid se zbijaju.

мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

Otkidaju od sise sirotu, ubogom u zalog dijete grabe.

Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

Goli hode, nemaju haljina; izgladnjeli, tuđe snoplje nose.

Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

Oni mlina za ulje nemaju; ožednjeli, gaze u kacama.

Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

Samrtnici hropću iz gradova, ranjenici u pomoć zazivlju. Al' na sve to Bog se oglušuje.

Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

Ima onih koji mrze svjetlost: ne priznaju njezinih putova niti se staza drže njezinih.

Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

Za mraka se diže ubojica, kolje ubogog i siromaha. U gluhoj se noći lopov skiće [16a] i u tmini provaljuje kuće.

На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

Sumrak žudi oko preljubnika: 'Nitko me vidjet neće', kaže on i zastire velom svoje lice.

А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

[16b]Za vidjela oni se skrivaju, oni neće da za svjetlost znaju.

Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

Zora im je kao sjena smrtna: kad zarudi, silan strah ih hvata.

бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

Prije nego svane, on već hitro bježi kloneći se puta preko vinograda. Njegova su dobra prokleta u zemlji.

Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

K'o što vrućina i žega snijeg upija, tako i Podzemlje proždire grešnike.

Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

Zaboravilo ga krilo što ga rodi, ime se njegovo više ne spominje: poput stabla zgromljena je opačina.

Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

Ženu nerotkinju on je zlostavljao, udovici nije učinio dobra.

Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

Al' Onaj što snažno hvata nasilnike, ustaje, a njima sva se nada gasi.

А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

Dade mu sigurnost, i on se pouzda; okom je njegove nadzirao staze.

Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

Dignu se za kratko, a onda nestanu, ruše se i kao svi drugi istrunu, posječeni kao glave klasovima."

підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

Nije li tako? Tko će me u laž utjerat'? Tko moje riječi poništiti može?"

Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?