Job 15

Elifaz Temanac progovori tad i reče:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

"Zar šupljom naukom odgovara mudrac i vjetrom istočnim trbuh napuhuje?

Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

Zar on sebe brani riječima ispraznim, besjedama koje ničem ne koriste?

Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

Još više ti činiš: ništiš strah od Boga, pred njegovim licem pribranost ukidaš.

Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

Tvoje riječi krivicu tvoju odaju, poslužio si se jezikom lukavih,

бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

vlastita te usta osuđuju, ne ja, protiv tebe same ti usne svjedoče.

Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

Zar si prvi čovjek koji se rodio? Zar si na svijet prije bregova došao?

Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

Zar si tajne Božje ti prisluškivao i mudrost čitavu za se prisvojio?

Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

Što ti znadeš, a da i mi ne znamo, što ti razumiješ, a da to ne shvaćamo?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

Ima među nama i sijedih i starih kojima je više ljeta no tvom ocu.

Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

Zar su ti utjehe Božje premalene i blage riječi upućene tebi?

Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

Što te srce tvoje tako slijepo goni i što tako divlje prevrćeš očima

Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

kad proti Bogu jarost svoju okrećeš, a iz usta takve riječi ti izlaze!

що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

Što je čovjek da bi čist mogao biti? Zar je itko rođen od žene pravedan?

Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

Gle, ni u svece se On ne pouzdava, oku njegovu ni nebesa čista nisu,

Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

a kamoli to biće gadno i buntovno, čovjek što k'o vodu pije opačinu!

що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

Mene sad poslušaj, poučit' te hoću, što god sam vidjeh, ispričat' ti želim,

Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

i ono što naučavahu mudraci ne tajeć' što su primili od pređa

про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

kojima je zemlja ova bila dana kamo tuđin nije nikada stupio.

їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

Zlikovac se muči cijelog svoga vijeka, nasilniku već su ljeta odbrojena.

Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

Krik strave svagda mu u ušima ječi, dok miruje, na njeg baca se razbojnik.

Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

Ne nada se da će izbjeći tminama i znade dobro da je maču namijenjen,

Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

strvinaru da je kao plijen obećan. On znade da mu se dan propasti bliži.

Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

Nemir i tjeskoba na njeg navaljuju, k'o kralj spreman na boj na nj se obaraju.

Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

On je protiv Boga podizao ruku, usuđivao se prkosit' Svesilnom

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

Ohola je čela na njega srljao, iza štita debela dobro zaklonjen.

проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

Lice mu bijaše obloženo salom a bokovi pretilinom otežali.

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

Razrušene je zaposjeo gradove i kućišta nastanio napuštena. Srušit će se ono što za sebe sazda;

і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

cvasti mu neće, već rasuti se blago, sjena mu se neće po zemlji širiti.

Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

On se tami više izmaknuti neće, opržit će oganj njegove mladice, u dahu plamenih usta nestat će ga.

Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

U taštinu svoju neka se ne uzda, jer će mu ispraznost biti svom nagradom.

Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

Prije vremena će svenut' mu mladice, grane mu se nikad neće zazelenjet'.

вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

Kao loza, grozd će stresat' svoj nezreo, poput masline pobacit će cvatove.

Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

Da, bezbožničko je jalovo koljeno, i vatra proždire šator podmitljivca.

бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

Koji zlom zanesu, rađaju nesreću i prijevaru nose u utrobi svojoj."

він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...