Job 13

Očima svojim sve to ja vidjeh, ušima svojim čuh i razumjeh.

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

Sve što vi znate znadem to i ja, ni u čemu od vas gori nisam.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

Zato, zborit' moram sa Svesilnim, pred Bogom svoj razlog izložiti.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Jer, kovači laži vi ste pravi, i svi ste vi zaludni liječnici!

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

Kada biste bar znali šutjeti, mudrost biste svoju pokazali!

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Dokaze mi ipak poslušajte, razlog mojih usana počujte.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Zar zbog Boga govorite laži, zar zbog njega riječi te prijevarne?

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Zar biste pristrano branit' htjeli Boga, zar biste mu htjeli biti odvjetnici?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Zar bi dobro bilo da vas on ispita? Zar biste ga obmanuli k'o čovjeka?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Kaznom preteškom on bi vas pokarao poradi potajne vaše pristranosti.

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Zar vas veličanstvo njegovo ne plaši i zar vas od njega užas ne spopada?

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Razlozi su vam od pepela izreke, obrana je vaša obrana od blata.

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Umuknite sada! Dajte da govorim, pa neka me poslije snađe što mu drago.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Zar da meso svoje sam kidam zubima? Da svojom rukom život upropašćujem?

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

On me ubit' može: nade druge nemam već da pred njim svoje držanje opravdam.

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

I to je već zalog mojega spasenja, jer bezbožnik preda nj ne može stupiti.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Pažljivo mi riječi poslušajte, nek' vam prodre u uši besjeda.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Gle: ja sam pripremio parnicu, jer u svoje sam pravo uvjeren.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Tko se sa mnom hoće parničiti? - Umuknut ću potom te izdahnut'.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Dvije mi molbe samo ne uskrati da se od tvog lica ne sakrivam:

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

digni s mene tešku svoju ruku i užasom svojim ne straši me.

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

Tada me pitaj, a ja ću odgovarat'; ili ja da pitam, ti da odgovaraš.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Koliko počinih prijestupa i grijeha? Prekršaj mi moj pokaži i krivicu.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Zašto lice svoje kriješ sad od mene, zašto u meni vidiš neprijatelja?

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Zašto strahom mučiš list vjetrom progonjen, zašto se na suhu obaraš slamčicu?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

O ti, koji mi gorke pišeš presude i teretiš mene grijesima mladosti,

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

koji si mi noge u klade sapeo i koji bdiš nad svakim mojim korakom i tragove stopa mojih ispituješ!

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

Život mi se k'o trulo drvo raspada, k'o haljina što je moljci izjedaju!

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...