Ecclesiastes 6

I vidjeh: ima još jedno zlo pod suncem i teško tišti ljude.

Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:

Nekomu Bog udijeli bogatstvo i blago i počasti te ima sve što mu duša poželi, ali mu ne udijeli da to i uživa, nego uživa tuđinac. To je ispraznost i grdna nevolja.

Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...

I velim: bolje je nedonošče od onoga koji bi rodio stotinu djece i živio mnogo godina, a sam se ne bi naužio dobra niti bi imao pogreba;

Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...

jer je nedonošče uzalud došlo i u tamu otišlo i ime mu je tamom pokriveno;

Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,

sunca čak ne vidje niti spozna - a spokojnije je od onoga.

ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...

Pa kad bi takav živio i dvije tisuće godina, a svojeg dobra ne bi uživao, zar ne odlaze obojica jednako na isto mjesto?

А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?

Čovjek se trudi samo da bi jeo, a želudac njegov nikad da se nasiti.

Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.

Jer po čemu je mudrac bolji od luđaka i što reći o siromahu koji se umije držati pred ljudima?

Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

Bolje je očima vidjeti nego duhom lutati. I to je ispraznost i pusta tlapnja.

Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...

Što je već bilo, ime ima; i zna se što je čovjek; i on se ne može parbiti s jačim od sebe.

Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,

Što više riječi, to veća ispraznost svega, i koja je od toga korist čovjeku?

бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?

Tko zna što je dobro čovjeku u životu njegovu, za ono malo dana koje tako isprazno živi, koji mu prolaze kao sjena? Tko će kazati čovjeku što će biti poslije njega pod suncem?

Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?