Job 17

我的心灵消耗，我的日子灭尽；坟墓为我预备好了。

Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

真有戏笑我的在我这里，我眼常见他们惹动我。

Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

愿主拿凭据给我，自己为我作保。在你以外谁肯与我击掌呢？

Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

因你使他们心不明理，所以你必不高举他们。

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

控告他的朋友、以朋友为可抢夺的，连他儿女的眼睛也要失明。

Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

　神使我作了民中的笑谈；他们也吐唾沫在我脸上。

Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

我的眼睛因忧愁昏花；我的百体好像影儿。

З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

正直人因此必惊奇；无辜的人要兴起攻击不敬虔之辈。

Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

然而，义人要持守所行的道；手洁的人要力上加力。

І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

至于你们众人，可以再来辩论吧！你们中间，我找不著一个智慧人。

Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

我的日子已经过了；我的谋算、我心所想望的已经断绝。

Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

他们以黑夜为白昼，说：亮光近乎黑暗。

вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

我若盼望阴间为我的房屋，若下榻在黑暗中，

Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

若对朽坏说：你是我的父；对虫说：你是我的母亲姊妹；

До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

这样，我的指望在哪里呢？我所指望的谁能看见呢？

Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

等到安息在尘土中，这指望必下到阴间的门闩那里了。

До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...