Job 14

人为妇人所生，日子短少，多有患难；

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

出来如花，又被割下，飞去如影，不能存留。

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

这样的人你岂睁眼看他吗？又叫我来受审吗？

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

谁能使洁净之物出于污秽之中呢？无论谁也不能！

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

人的日子既然限定，他的月数在你那里，你也派定他的界限，使他不能越过，

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

便求你转眼不看他，使他得歇息，直等他像雇工人完毕他的日子。

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

树若被砍下，还可指望发芽，嫩枝生长不息；

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

其根虽然衰老在地里，干也死在土中，

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

及至得了水气，还要发芽，又长枝条，像新栽的树一样。

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

但人死亡而消灭；他气绝，竟在何处呢？

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

海中的水绝尽，江河消散干涸。

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

人也是如此，躺下不再起来，等到天没有了，仍不得复醒，也不得从睡中唤醒。

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

惟愿你把我藏在阴间，存于隐密处，等你的忿怒过去；愿你为我定了日期，记念我。

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

人若死了岂能再活呢？我只要在我一切争战的日子，等我被释放（或译：改变）的时候来到。

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

你呼叫，我便回答；你手所做的，你必羨慕。

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

但如今你数点我的脚步，岂不窥察我的罪过吗？

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

我的过犯被你封在囊中，也缝严了我的罪孽。

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

山崩变为无有；磐石挪开原处。

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

水流消磨石头，所流溢的洗去地上的尘土；你也照样灭绝人的指望。

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

你攻击人常常得胜，使他去世；你改变他的容貌，叫他往而不回。

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

他儿子得尊荣，他也不知道，降为卑，他也不觉得。

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

但知身上疼痛，心中悲哀。

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..