Ecclesiastes 3

凡事都有定期,天下万务都有定时。
Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:
生有时,死有时;栽种有时,拔出所栽种的也有时;
час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,
杀戮有时,医治有时;拆毁有时,建造有时;
час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
哭有时,笑有时;哀恸有时,跳舞有时;
час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,
抛掷石头有时,堆聚石头有时;怀抱有时,不怀抱有时;
час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,
寻找有时,失落有时;保守有时,舍弃有时;
час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,
撕裂有时,缝补有时;静默有时,言语有时;
час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
喜爱有时,恨恶有时;争战有时,和好有时。
час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!
这样看来,做事的人在他的劳碌上有什么益处呢?
Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?
我见 神叫世人劳苦,使他们在其中受经练。
Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,
 神造万物,各按其时成为美好,又将永生(原文是永远)安置在世人心里。然而 神从始至终的作为,人不能参透。
усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...
我知道世人,莫强如终身喜乐行善;
Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.
并且人人吃喝,在他一切劳碌中享福,这也是 神的恩赐。
І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!
我知道 神一切所做的都必永存;无所增添,无所减少。 神这样行,是要人在他面前存敬畏的心。
Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
现今的事早先就有了,将来的事早已也有了,并且 神使已过的事重新再来(或译:并且 神再寻回已过的事)。
Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!
我又见日光之下,在审判之处有奸恶,在公义之处也有奸恶。
І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...
我心里说, 神必审判义人和恶人;因为在那里,各样事务,一切工作,都有定时。
Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.
我心里说,这乃为世人的缘故,是 神要试验他们,使他们觉得自己不过像兽一样。
Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,
因为世人遭遇的,兽也遭遇,所遭遇的都是一样:这个怎样死,那个也怎样死,气息都是一样。人不能强于兽,都是虚空。
бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...
都归一处,都是出于尘土,也都归于尘土。
Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...
谁知道人的灵是往上升,兽的魂是下入地呢?
Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?
故此,我见人莫强如在他经营的事上喜乐,因为这是他的分。他身后的事谁能使他回来得见呢?
І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...