II Samuel 14

洗鲁雅的儿子约押，知道王心里想念押沙龙，

А Йоав, син Церуї, пізнав, що цареве серце прихилилося до Авесалома.

就打发人往提哥亚去，从那里叫了一个聪明的妇人来，对她说：「请你假装居丧的，穿上孝衣，不要用膏抹身，要装作为死者许久悲哀的妇人；

І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим.

进去见王，对王如此如此说」。于是约押将当说的话教导了妇人。

І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово. І Йоав поклав ці слова в її уста.

提哥亚妇人到王面前，伏地叩拜，说：「王啊，求你拯救！」

І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: Поможи, царю!

王问她说：「你有什么事呢？」回答说：「婢女实在是寡妇，我丈夫死了。

І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.

我有两个儿子，一日在田间争斗，没有人解劝，这个就打死那个。

А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, і вдарив один одного, та й убив його.

现在全家的人都起来攻击婢女，说：『你将那打死兄弟的交出来，我们好治死他，偿他打死兄弟的命，灭绝那承受家业的。』这样，他们要将我剩下的炭火灭尽，不与我丈夫留名留后在世上。」

А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі...

王对妇人说：「你回家去吧！我必为你下令。」

І сказав цар до тієї жінки: Іди до свого дому, а я накажу про тебе.

提哥亚妇人又对王说：「我主我王，愿这罪归我和我父家，与王和王的位无干。」

І сказала та текоїтянка до царя: На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні.

王说：「凡难为你的，你就带他到我这里来，他必不再搅扰你。」

І сказав цар: Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе.

妇人说：「愿王记念耶和华─你的　神，不许报血仇的人施行灭绝，恐怕他们灭绝我的儿子。」王说：「我指著永生的耶和华起誓：你的儿子连一根头发也不致落在地上。」

Та вона відказала: Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина. А він відказав: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого!

妇人说：「求我主我王容婢女再说一句话。」王说：「你说吧！」

І сказала та жінка: Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя! А він відказав: Говори!

妇人说：「王为何也起意要害　神的民呢？王不使那逃亡的人回来，王的这话就是自证己错了！

І сказала та жінка: А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця.

我们都是必死的，如同水泼在地上，不能收回。　神并不夺取人的性命，乃设法使逃亡的人不致成为赶出、回不来的。

Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.

我来将这话告诉我主我王，是因百姓使我惧怕。婢女想，不如将这话告诉王，或者王成就婢女所求的。

І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, може виконає цар слово своєї невільниці.

人要将我和我儿子从　神的地业上一同除灭，王必应允救我脱离他的手。

Бо цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку.

婢女又想，我主我王的话必安慰我；因为我主我王能辨别是非，如同　神的使者一样。惟愿耶和华─你的　神与你同在！」

І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!

王对妇人说：「我要问你一句话，你一点不要瞒我。」妇人说：「愿我主我王说。」

А цар відповів та й сказав до тієї жінки: Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе. І сказала та жінка: Нехай же говорить пан мій цар!

王说：「你这些话莫非是约押的主意吗？」妇人说：「我敢在我主我王面前起誓：王的话正对，不偏左右，是王的仆人约押吩咐我的，这些话是他教导我的。

І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому? І відповіла та жінка та й сказала: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова.

王的仆人约押如此行，为要挽回这事。我主的智慧却如　神使者的智慧，能知世上一切事。」

Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі.

王对约押说：「我应允你这事。你可以去，把那少年人押沙龙带回来。」

І сказав цар до Йоава: Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома!

约押就面伏于地叩拜，祝谢于王，又说：「王既应允仆人所求的，仆人今日知道在我主我王眼前蒙恩了。」

І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба.

于是约押起身往基述去，将押沙龙带回耶路撒冷。

І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму.

王说：「使他回自己家里去，不要见我的面。」押沙龙就回自己家里去，没有见王的面。

А цар сказав: Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив.

以色列全地之中，无人像押沙龙那样俊美，得人的称讚，从脚底到头顶毫无瑕疵。

А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади.

他的头发甚重，每到年底剪发一次；所剪下来的，按王的平称一称，重二百舍客勒。

А коли він голив свою голову, а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги.

押沙龙生了三个儿子，一个女儿。女儿名叫她玛，是个容貌俊美的女子。

І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім'я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.

押沙龙住在耶路撒冷足有二年，没有见王的面。

І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.

押沙龙打发人去叫约押来，要托他去见王，约押却不肯来。第二次打发人去叫他，他仍不肯来。

І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.

所以押沙龙对仆人说：「你们看，约押有一块田，与我的田相近，其中有大麦，你们去放火烧了。」押沙龙的仆人就去放火烧了那田。

І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, ідіть і підпаліть його огнем. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем.

于是约押起来，到了押沙龙家里，问他说：「你的仆人为何放火烧了我的田呢？」

Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля?

押沙龙回答约押说：「我打发人去请你来，好托你去见王，替我说：『我为何从基述回来呢？不如仍在那里。』现在要许我见王的面；我若有罪，任凭王杀我就是了。」

І сказав Авесалом до Йоава: Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене...

于是约押去见王，将这话奏告王，王便叫押沙龙来。押沙龙来见王，在王面前俯伏于地，王就与押沙龙亲嘴。

І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...