II Corinthians 4

我们既然蒙怜悯,受了这职分,就不丧胆,
Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги,
乃将那些暗昧可耻的事弃绝了;不行诡诈,不谬讲 神的道理,只将真理表明出来,好在 神面前把自己荐与各人的良心。
але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.
如果我们的福音蒙蔽,就是蒙蔽在灭亡的人身上。
Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,
此等不信之人被这世界的神弄瞎了心眼,不叫基督荣耀福音的光照著他们。基督本是 神的像。
для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.
我们原不是传自己,乃是传基督耶稣为主,并且自己因耶稣作你们的仆人。
Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.
那吩咐光从黑暗里照出来的 神,已经照在我们心里,叫我们得知 神荣耀的光显在耶稣基督的面上。
Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.
我们有这宝贝放在瓦器里,要显明这莫大的能力是出于 神,不是出于我们。
А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.
我们四面受敌,却不被困住;心里作难,却不至失望;
У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.
遭逼迫,却不被丢弃;打倒了,却不至死亡。
Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.
身上常带著耶稣的死,使耶稣的生也显明在我们身上。
Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.
因为我们这活著的人是常为耶稣被交于死地,使耶稣的生在我们这必死的身上显明出来。
Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.
这样看来,死是在我们身上发动,生却在你们身上发动。
Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.
但我们既有信心,正如经上记著说:我因信,所以如此说话。我们也信,所以也说话。
Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,
自己知道那叫主耶稣复活的,也必叫我们与耶稣一同复活,并且叫我们与你们一同站在他面前。
знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.
凡事都是为你们,好叫恩惠因人多越发加增,感谢格外显多,以致荣耀归与 神。
Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.
所以,我们不丧胆。外体虽然毁坏,内心却一天新似一天。
Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.
我们这至暂至轻的苦楚,要为我们成就极重无比、永远的荣耀。
Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,
原来我们不是顾念所见的,乃是顾念所不见的;因为所见的是暂时的,所不见的是永远的。
коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!