II Corinthians 3

我们岂是又举荐自己吗？岂像别人用人的荐信给你们或用你们的荐信给人吗？

Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?

你们就是我们的荐信，写在我们的心里，被众人所知道所念诵的。

Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

你们明显是基督的信，借著我们修成的。不是用墨写的，乃是用永生　神的灵写的；不是写在石版上，乃是写在心版上。

Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.

3:4

我们因基督，所以在　神面前才有这样的信心。

Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

3:5

并不是我们凭自己能承担什么事；我们所能承担的，乃是出于　神。

не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

3:6

他叫我们能承当这新约的执事，不是凭著字句，乃是凭著精意；因为那字句是叫人死，精意（或作：圣灵）是叫人活。

І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.

3:7

那用字刻在石头上属死的职事尚且有荣光，甚至以色列人因摩西面上的荣光，不能定睛看他的脸；这荣光原是渐渐退去的，

Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,

3:8

何况那属灵的职事岂不更有荣光吗？

скільки ж більш буде в славі те служіння духа!

3:9

若是定罪的职事有荣光，那称义的职事荣光就越发大了。

Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

3:10

那从前有荣光的，因这极大的荣光就算不得有荣光了；

Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

3:11

若那废掉的有荣光，这长存的就更有荣光了。

бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!