II Corinthians 2

我自己定了主意再到你们那里去，必须大家没有忧愁。

А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

倘若我叫你们忧愁，除了我叫那忧愁的人以外，谁能叫我快乐呢？

Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

我曾把这事写给你们，恐怕我到的时候，应该叫我快乐的那些人，反倒叫我忧愁。我也深信，你们众人都以我的快乐为自己的快乐。

І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

2:4

我先前心里难过痛苦，多多的流泪，写信给你们，不是叫你们忧愁，乃是叫你们知道我格外的疼爱你们。

Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

2:5

若有叫人忧愁的，他不但叫我忧愁，也是叫你们众人有几分忧愁。我说几分，恐怕说得太重。

А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

2:6

这样的人受了众人的责罚也就够了，

Досить такому карання того, що від багатьох,

2:7

倒不如赦免他，安慰他，免得他忧愁太过，甚至沉沦了。

через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

2:8

所以我劝你们，要向他显出坚定不移的爱心来。

Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

2:9

为此我先前也写信给你们，要试验你们，看你们凡事顺从不顺从。

Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.