I Corinthians 13

我若能说万人的方言,并天使的话语,却没有爱,我就成了鸣的锣,响的钹一般。
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!
我若有先知讲道之能,也明白各样的奥祕,各样的知识,而且有全备的信,叫我能够移山,却没有爱,我就算不得什么。
І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!
我若将所有的赒济穷人,又舍己身叫人焚烧,却没有爱,仍然与我无益。
І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!
爱是恒久忍耐,又有恩慈;爱是不嫉妒;爱是不自夸,不张狂,
Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
不做害羞的事,不求自己的益处,不轻易发怒,不计算人的恶,
не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
不喜欢不义,只喜欢真理;
не радіє з неправди, але тішиться правдою,
凡事包容,凡事相信,凡事盼望,凡事忍耐。
усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
爱是永不止息。先知讲道之能终必归于无有;说方言之能终必停止;知识也终必归于无有。
Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.
我们现在所知道的有限,先知所讲的也有限,
Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;
等那完全的来到,这有限的必归于无有了。
коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
我作孩子的时候,话语像孩子,心思像孩子,意念像孩子,既成了人,就把孩子的事丢弃了。
Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.
我们如今彷彿对著镜子观看,糢糊不清(原文作:如同猜谜);到那时就要面对面了。我如今所知道的有限,到那时就全知道,如同主知道我一样。
Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.
如今常存的有信,有望,有爱这三样,其中最大的是爱。
А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!