Psalms 88

(По слав. 87) Песен. Псалм на Кореевите синове. За първия певец. По музиката на Махалат леанот. Маскил на езраеца Еман. ГОСПОДИ, Боже на спасението ми, ден и нощ виках пред Теб.

Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина.

Нека дойде молитвата ми пред Теб, приклони ухото Си към вика ми,

Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:

защото душата ми се насити на бедствия и животът ми се приближава до Шеол.

хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,

Счетох се с онези, които слизат в рова, станах като мъж, който няма сила,

душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!

паднал между мъртвите, като убитите, които лежат в гроба, за които Ти не си спомняш вече, и които са отсечени от ръката Ти.

Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...

Положил си ме в най-дълбокия ров, в тъмни места, в бездни.

Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...

Яростта ти натегна върху мен и с всичките Си вълни ме притискаш. (Села.)

Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.

Отдалечил си от мен познатите ми, направил си ме мерзост за тях, затворен съм и не мога да изляза,

На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.

окото ми чезне от скръб. ГОСПОДИ, Теб призовавах всеки ден, към Теб простирах ръцете си.

Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,

За мъртвите ли ще вършиш чудеса? Или сенките ще станат да Те хвалят? (Села.)

стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...

В гроба ли ще се прогласява милостта Ти, в Авадон ли — верността Ти?

Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.

В мрака ли ще станат известни чудесата Ти, в земята на забравата ли — правдата Ти?

Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?

Но аз към Теб извиках, ГОСПОДИ, и сутрин молитвата ми Те посреща.

Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?

ГОСПОДИ, защо отхвърляш душата ми, криеш лицето Си от мен?

Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...

От младостта си съм окаян и линея, търпя Твоите ужаси и съм смутен.

Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?

Пламтящият Ти гняв премина върху мен, Твоите ужаси ме поядоха.

Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...

Заобиколиха ме като вода цял ден, обкръжиха ме отвсякъде.

Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,

Отдалечил си от мен приятел и другар, познатите ми са в мрак.

вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...