Psalms 56

(По слав. 55) За първия певец. По музиката на Гълъбът на далечните дъбове. Миктам на Давид, когато филистимците го хванаха в Гет. Смили се над мен, Боже, защото иска да ме погълне човек; като воюва цял ден, ме притеснява.
Для дириґетна хору. На „Німа голубка в далечині". Золотий Давидів псалом, коли филистимляни захопили були його в Ґаті.
Враговете ми цял ден ме преследват; защото много са онези, които с гордост воюват против мен.
Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене!
Когато съм в страх, на Теб ще се уповавам.
Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене!
В Бога — ще хваля словото Му — в Бога съм положил упованието си. Няма да се уплаша, какво ще ми стори човек?
Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу,
Цял ден изкривяват думите ми, всичките им мисли са против мен за зло.
я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені?
Събират се, спотайват се, наблюдават стъпките ми, защото причакват душата ми.
Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло:
При греха ще има ли за тях спасение? Боже, повали народите със гняв!
слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи... Як чатують на душу мою,
Ти скитанията ми преброил си, сълзите ми си сложил в меха Си, не са ли те в Твоята книга?
так Ти через гріх віджени їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
Тогава враговете ми ще се върнат назад в деня, когато Те призова. Това зная — че Бог е откъм мен.
Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй?
В Бога — ще хваля словото Му — в ГОСПОДА — ще хваля словото Му —
Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
в Бога съм положил упованието си. Няма да се уплаша, какво ще ми стори човек?
і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу!
Обещанията ми към Теб са върху мене, Боже; ще Ти принеса благодарствени жертви,
На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені?
защото Ти Си избавил душата ми от смърт. Не си ли избавил и краката ми от падане, за да ходя пред Бога в светлината на живите?
На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали. Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?