Psalms 38

(По слав. 37) Псалм на Давид. За възпоменание. ГОСПОДИ, не ме обвинявай в негодуванието Си и не ме наказвай в яростта Си!
Псалом Давидів. На пам'ятку.
Защото стрелите Ти се забиха в мен и ръката Ти тежи върху мен.
Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,
Няма здраво място в плътта ми поради Твоя гняв; няма мир в костите ми поради моя грях.
бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...
Защото беззаконията ми надвишиха главата ми, като тежко бреме много ми натежаха.
Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,
Смърдят, гноясват раните ми заради безумието ми.
бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,
Превит съм и съвсем се прегърбих, цял ден ходя скърбейки.
смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...
Защото слабините ми са пълни с огън и в плътта ми няма здраво място.
Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,
Отпаднал съм и съвсем съкрушен; рева от стона на сърцето си.
бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...
Господи, пред Теб е цялото ми желание и въздишането ми не е скрито от Теб.
Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...
Сърцето ми тупти, силата ми ме остави, а светлината на очите ми — и тя не е у мен.
Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.
Любимите ми и приятелите ми странят от раната ми и роднините ми стоят надалеч.
Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...
И онези, които търсят живота ми, залагат примки, онези, които търсят злото ми, говорят за унищожение и цял ден замислят измама.
Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...
Но аз съм като глух, не чувам, и като ням, който не отваря устата си.
Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!
Да, аз съм като човек, който не чува, и в чиито уста няма оправдание.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...
Защото на Теб се надявам, ГОСПОДИ, Ти ще отговориш, Господи Боже мой.
і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,
Понеже казах: Да не тържествуват над мен! При подхлъзването на крака ми се големеят против мен.
бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!
Защото съм близо до падане и болката ми е постоянно пред мен.
Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!
Понеже признавам беззаконието си, наскърбен съм заради греха си.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Но враговете ми са живи и многобройни и много са онези, които ме мразят без причина.
бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!
И онези, които отплащат зло за добро, ми се противят, понеже следвам доброто.
А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...
Не ме оставяй, ГОСПОДИ! Боже мой, от мен не се отдалечавай!
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...
Побързай да ми помогнеш, Господи, спасение мое!
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!