Psalms 144

(По слав. 143) Псалм на Давид. Благословен да бъде ГОСПОД, моята канара, който учи ръцете ми на война и пръстите ми — на бой,

Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

който е моята милост и моята крепост, моята висока кула и моят избавител, моят щит, и Този, на когото се уповавам, който покорява народа ми под мен.

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

ГОСПОДИ, какво е човек, че да го познаваш? Или човешкият син — че да го зачиташ?

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

Човек е като лъх; дните му са като преминаваща сянка.

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

Сведи небесата Си, ГОСПОДИ, и слез, докосни планините, за да задимят.

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

Блесни със светкавица и ги разпръсни, изпрати стрелите Си и ги смути.

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

Простри ръцете Си от висината, избави ме и ме спаси от големи води, от ръката на чужденци,

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

чиято уста говори лъжа и чиято десница е десница на измама.

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

Боже, ще Ти пея нова песен, с десетострунна арфа ще Ти пея псалми —

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

на Теб, който даваш спасение на царе, който избавяш слугата Си Давид от гибелния меч.

що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

Избави ме и ме спаси от ръката на чужденци, чиято уста говори лъжа и чиято десница е десница на измама.

Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

Нека синовете ни в младостта си бъдат като пораснали растения и дъщерите ни — като крайъгълни колони, издялани като за дворец!

щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

Нека житниците ни бъдат пълни, да дават всякакъв вид храна и овцете ни да се множат с хиляди и с десетки хиляди по полетата ни!

Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

Нека добитъкът ни бъде заплоден. Да няма нападение и бягане, да няма вик по улиците ни!

Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

Блажен онзи народ, който е в такова състояние! Блажен онзи народ, чийто Бог е ГОСПОД!

Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!