Matthew 20

Защото небесното царство прилича на стопанин, който излезе при зазоряване да наеме работници за лозето си.

Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.

И като се спазари с работниците за по един динарий на ден, ги прати на лозето си.

Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.

И като излезе около третия час, видя други, че стояха на пазара свободни;

А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

и на тях каза: Идете и вие на лозето и каквото е право, ще ви дам. И те отидоха.

та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.

Пак, като излезе около шестия и около деветия час, направи същото.

Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

А като излезе около единадесетия час, намери други, че стоят, и им каза: Защо стоите цял ден тук свободни?

А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?

Те му казаха: Защото никой не ни е наел. Каза им: Идете и вие на лозето (и каквото е право, ще получите).

Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.

Като се свечери, стопанинът на лозето каза на настойника си: Повикай работниците и им плати надницата, като започнеш от последните и свършиш с първите.

Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.

И така, дойдоха наетите около единадесетия час и получиха по един динарий.

І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.

А като дойдоха първите, си мислеха, че ще получат повече, но и те получиха по един динарий.

Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.

И като го получиха, зароптаха против стопанина, като казаха:

А взявши, вони почали нарікати на господаря,

Тези последните работиха само един час и пак си ги приравнил с нас, които понесохме теготата на деня и жегата!

кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту...

А той в отговор каза на един от тях: Приятелю, не те онеправдавам. Не се ли спазари с мен за един динарий?

А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?

Вземи си своето и си иди. Моята воля е да дам на този последния колкото и на теб.

Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.

Не ми ли е позволено да сторя със своето, каквото искам? Или твоето око е завистливо, защото аз съм добър?

Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?

Така последните ще бъдат първи, а първите – последни.

Отак будуть останні першими, а перші останніми!

И когато Иисус се изкачваше към Ерусалим, взе дванадесетте ученици насаме и по пътя им каза:

Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:

Ето, изкачваме се към Ерусалим и Човешкият Син ще бъде предаден на главните свещеници и книжниците; и те ще Го осъдят на смърт,

Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його...

и ще Го предадат на езичниците, за да Му се подиграят, да Го бият и да Го разпънат; и на третия ден ще бъде възкресен.

І поганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!

Тогава майката на Зеведеевите синове се приближи към Него заедно със синовете си, като Му се кланяше и искаше нещо от Него.

Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

А Той каза: Какво искаш? Каза Му: Кажи тези мои двама сина да седнат – единият от дясната Ти страна, а другият от лявата Ти страна в Твоето царство.

А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один.

А Иисус в отговор каза: Не знаете какво искате. Можете ли да пиете чашата, която Аз имам да пия, (и да се кръстите с кръщението, с което Аз се кръщавам)? Казаха Му: Можем.

А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо.

Той им каза: Моята чаша наистина ще пиете (и с кръщението, с което Аз се кръщавам, ще се кръстите), но да седнете от дясната Ми страна и от лявата Ми страна не е Мое да дам, а ще се даде на онези, за които е било приготвено от Моя Отец.

Він говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано.

А когато десетимата чуха това, възнегодуваха против двамата братя.

Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.

Но Иисус ги повика и каза: Вие знаете, че управителите на народите господаруват над тях и големците им властват над тях.

А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

Но между вас няма да бъде така; а който иска да стане велик между вас, ще ви бъде служител;

Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.

и който иска да бъде пръв между вас, ще ви бъде слуга;

А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.

също както и Човешкият Син не дойде да Му служат, а да служи и да даде живота Си откуп за мнозина.

Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

И когато излизаха от Ерихон, голямо множество Го следваше.

Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий.

И ето, двама слепи, седящи край пътя, като чуха, че Иисус минавал, извикаха, казвайки: Смили се над нас, Господи, Сине Давидов!

І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

А множеството ги мъмреше, за да млъкнат; но те още по-силно викаха, казвайки: Смили се над нас, Господи, Сине Давидов!

Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

И така, Иисус се спря, повика ги и каза: Какво искате да ви сторя?

Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив?

Казват Му: Господи, да се отворят очите ни!

Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі!

А Иисус ги съжали, допря се до очите им и те веднага прогледнаха и Го последваха.

І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.