Matthew 15

Тогава при Иисус дойдоха фарисеи и книжници от Ерусалим и казаха:
Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
Защо Твоите ученици престъпват преданието на старейшините, понеже не си мият ръцете, когато ядат хляб?
Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.
А Той в отговор им каза: Защо и вие заради вашето предание престъпвате Божията заповед?
А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
Защото Бог заповяда: ?Почитай баща си и майка си“; и: ?Който злослови баща или майка, непременно да се умъртви.“
Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.
Но вие казвате: Който каже на баща си или майка си: Това моето, с което би могъл да си помогнеш, е подарено на Бога, –
А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,
той да не дава на баща си (или майка си). Така, заради вашето предание, вие осуетихте Божията заповед.
то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
Лицемери! Добре е пророкувал Исая за вас, като е казал:
Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
?Този народ (се приближава при Мен с устата си и) Ме почита с устните си, но сърцето им се намира далеч от Мен.
Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
Но напразно Ме почитат, като преподават за поучение човешки заповеди.“
Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...
И като повика множеството, им каза: Слушайте и разбирайте!
І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!
Не това, което влиза в устата, осквернява човека; а това, което излиза от устата, то осквернява човека.
Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.
Тогава учениците се приближиха и Му казаха: Знаеш ли, че фарисеите се възмутиха, като чуха това слово?
Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
А Той в отговор каза: Всяко растение, което не е насадил Моят небесен Отец, ще се изкорени.
А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
Оставете ги, те са слепи водачи на слепци; а ако слепец води слепеца, и двамата ще паднат в ямата.
Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...
Петър в отговор Му каза: Обясни ни тази притча!
А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.
А Той каза: И вие ли още не проумявате?
А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?
Не разбирате ли, че всичко, което влиза в устата, минава през корема и се изхожда навън?
Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
А онова, което излиза от устата, произхожда от сърцето и то осквернява човека.
Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.
Защото от сърцето произхождат зли помисли, убийства, прелюбодеяния, блудства, кражби, лъжесвидетелства, хули.
Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
Тези са нещата, които оскверняват човека; а да яде с неизмити ръце, това не го осквернява.
Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!
И като излезе оттам, Иисус се оттегли в областта на Тир и Сидон.
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
И ето, една ханаанка излезе от онези места и извика, като казваше: Смили се за мен, Господи, Сине Давидов! Дъщеря ми е лошо обсебена от демон.
І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!
Но Той не й отговори нито дума. Учениците дойдоха и Му се молеха, като казаха: Отпрати я, защото вика след нас.
А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!
А Той в отговор каза: Аз не съм изпратен при други, освен при загубените овце от израилевия дом.
А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...
А тя дойде, кланяше Му се и казваше: Господи, помогни ми!
А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!
Той в отговор каза: Не е хубаво да се вземе хлябът на децата и да се хвърли на кученцата.
А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...
А тя каза: Да, Господи, но и кученцата ядат от трохите, които падат от трапезата на господарите им!
Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.
Тогава Иисус в отговор й каза: О, жено, голяма е твоята вяра; нека ти бъде, както искаш. И от онзи час дъщеря й оздравя.
Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.
И като замина оттам, Иисус дойде при Галилейското езеро и се качи на хълма, и седеше там.
І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.
И дойдоха при Него големи множества, които имаха със себе си куци, слепи, неми, недъгави и много други, и ги сложиха пред краката Му, и Той ги изцели.
І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.
А множеството се чудеше, като гледаше неми да говорят, недъгави оздравели, куци да ходят и слепи да гледат. И прославиха Израилевия Бог.
А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!
А Иисус повика учениците Си и каза: Жал Ми е за множеството, защото три дни вече останаха с Мен и нямат какво да ядат; а не искам да ги разпусна гладни, да не би да им прималее по пътя.
А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
Учениците Му казаха: Откъде в тази пустош толкова хляб, че да нахраним такова голямо множество?
А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
Иисус им каза: Колко хляба имате? А те казаха: Седем, и малко рибки.
А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.
Тогава заповяда на множествата да насядат на земята.
І Він ізвелів на землі посідати народові.
И като взе седемте хляба и рибите, благодари и разчупи, и даде на учениците, а учениците – на множествата.
І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.
И ядоха всички и се наситиха; и вдигнаха останалите къшеи – седем пълни кошници.
І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...
А онези, които ядоха, бяха четири хиляди мъже, освен жени и деца.
Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
И като разпусна множествата, влезе в кораба и дойде в областта на Магадан.
І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.