Mark 8

През онези дни, когато пак се беше събрало голямо множество и нямаха какво да ядат, Иисус повика учениците Си и им каза:

Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:

Жал Ми е за множеството, защото три дни вече седят при Мен и нямат какво да ядат.

Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.

Ако ги разпусна гладни по домовете им, ще им прималее по пътя, защото някои от тях са дошли отдалеч.

А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.

А учениците Му отговориха: Откъде ще може някой да насити тези хора с хляб тук, в това уединено място?

І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

А Той ги попита: Колко хляба имате? И те казаха: Седем.

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.

Тогава Той заповяда на множеството да насядат на земята; и като взе седемте хляба, благодари, разчупи и даде на учениците Си, за да ги сложат. И те ги сложиха пред множеството.

Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.

Имаха и няколко малки риби; и като благослови, заповяда да сложат и тях.

І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

И ядоха и се наситиха. И вдигнаха седем кошници с останали къшеи.

І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...

А онези, които ядоха, бяха около четири хиляди. И ги разпусна.

А їдців було тисяч з чотири!

И веднага се качи в кораба с учениците Си и дойде в Далманутанските области.

І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.

И фарисеите излязоха и започнаха да спорят с Него. И като Го изпитваха, поискаха от Него знамение от небето.

І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

А Той въздъхна дълбоко в духа Си и каза: Защо този род иска знамение? Истина ви казвам: на този род няма да се даде знамение.

А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!

И ги остави, като пак се качи в кораба и мина на отвъдната страна.

І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.

А учениците Му забравиха да вземат хляб и нямаха при себе си в кораба повече от един хляб.

І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.

И Той им заръча, като каза: Внимавайте! Пазете се от кваса на фарисеите и от кваса на Ирод.

А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

И те разискваха помежду си, като говореха: Това е защото нямаме хляб.

Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

А Иисус, като разбра това, им каза: Защо разисквате за това, че нямате хляб? Още ли не разбирате, и не съзнавате? Още ли е закоравяло сърцето ви?

А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?

Като имате очи, не виждате ли? И като имате уши, не чувате ли? И не помните ли?

Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,

Когато разчупих петте хляба на петте хиляди души, колко коша пълни с къшеи вдигнахте? Казаха Му: Дванадесет.

коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.

А когато разчупих седемте на четирите хиляди души, колко кошници пълни с къшеи вдигнахте? Казаха Му: Седем.

А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.

И им каза: Още ли не разбирате?

І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...

След това дойдоха във Витсаида. И доведоха при Него един сляп и Му се молиха да се докосне до него.

І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.

А Той хвана слепия за ръка и го изведе вън от селото; и като плюна на очите му, положи на него ръце и го попита: Виждаш ли нещо?

І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

А той, като повдигна очи, каза: Виждам хората; защото виждам неща като дървета, които ходят.

І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...

После пак положи ръце на очите му и той втренчи очите си, оздравя и виждаше всичко ясно.

Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!

И го изпрати у дома му, като каза: Не влизай в селото, (нито казвай това на някого от селото).

І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!

И Иисус излезе с учениците Си по селата на Кесария Филипова. И по пътя попита учениците Си, като им каза: Какво казват хората, кой съм Аз?

Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?

А те в отговор Му казаха: Йоан Кръстител; други – Илия; а други – един от пророците.

Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.

Тогава ги попита: А вие какво казвате, кой съм? Петър в отговор Му каза: Ти си Христос.

І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!

И Той им заръча да не казват на никого за Него.

І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!

И започна да ги учи, че Човешкият Син трябва много да пострада и да бъде отхвърлен от старейшините и главните свещеници, и книжниците и да бъде убит, и след три дни да възкръсне.

І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.

И открито говореше това слово. А Петър Го взе настрана и започна да Го мъмри.

І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.

А Той, като се обърна и погледна учениците Си, смъмри Петър, като каза: Махни се, Сатана, и иди зад Мен, защото не мислиш за Божиите неща, а за човешките.

А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!

И повика множеството заедно с учениците Си и им каза: Ако някой иска да дойде след Мен, нека се отрече от себе си, нека вземе кръста си и нека Ме следва.

І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!

Защото, който иска да спаси живота си, ще го загуби; а който загуби живота си заради Мен и заради благовестието, ще го спаси.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.

Понеже какво се ползва човек, като спечели целия свят, а изгуби живота си?

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?

Защото, какво би дал човек в замяна на живота си?

Або що назамін дасть людина за душу свою?

Защото, ако се срамува някой заради Мен и заради Моите думи в този прелюбодеен и грешен род, то и Човешкият Син ще се срамува от него, когато дойде в славата на Своя Отец със светите ангели.

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.