Mark 15

А веднага на сутринта главните свещеници със старейшините и книжниците, и целият Синедрион направиха съвещание и като вързаха Иисус, Го отведоха и Го предадоха на Пилат.

А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

И Пилат Го попита: Ти ли си юдейският Цар? А Той му отговори и му каза: Ти казваш.

А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...

И главните свещеници Го обвиняваха в много неща.

А первосвященики міцно Його винуватили.

А Пилат пак Го попита, казвайки: Нищо ли не отговаряш? Виж за колко неща Те обвиняват!

Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!

Но Иисус вече нищо не отговори, така че Пилат се чудеше.

А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

А на всеки празник той им пускаше по един затворник, когото биха поискали.

На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.

А имаше един на име Варава, затворен заедно с онези бунтовници, които във времето на бунта бяха извършили убийство.

Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.

А множеството, като викаше, започна да иска от Пилат да направи за тях, каквото имаше обичай да прави.

Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

А Пилат в отговор им каза: Искате ли да ви пусна юдейския Цар?

Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

Защото знаеше, че главните свещеници Го бяха предали от завист.

Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.

Но главните свещеници подбудиха множеството да иска да им пусне по-добре Варава.

А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.

Пилат пак в отговор им каза: Тогава какво да направя с Този, когото наричате юдейския Цар?

Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?

А те пак изкрещяха: Разпъни Го!

Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!

А Пилат им каза: Че какво зло е сторил? Но те още по-силно закрещяха: Разпъни Го!

Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...

Тогава Пилат, като искаше да угоди на множеството, им пусна Варава, а Иисус би и Го предаде на разпятие.

Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.

И войниците Го заведоха вътре в двора, тоест в преторията, и свикаха цялата дружина.

Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

И Му облякоха пурпурна мантия, сплетоха и венец от тръни и го положиха на главата Му.

І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

И започнаха да Го поздравяват с думите: Привет, Царю юдейски!

І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

И Го удряха по главата с тръстика и Го заплюваха, и Му се кланяха, като коленичеха.

І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...

И след като Му се подиграха, Му съблякоха пурпурната мантия, облякоха Го в Неговите дрехи и Го изведоха навън, за да Го разпънат.

І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.

И накараха някой си Симон Киринееца, бащата на Александър и Руф, който минаваше на връщане от полето, да носи кръста Му.

І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

И заведоха Иисус на мястото Голгота, което значи Лобно място.

І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

И Му дадоха да пие вино смесено със смирна, но Той не прие.

І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.

И като Го разпънаха, си разделиха дрехите Му и хвърлиха жребий за тях, за да определят кой какво да вземе.

І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.

А беше третият час, когато Го разпънаха.

Була ж третя година, як Його розп'яли.

И надписът на обвинението Му беше написан така: Юдейският Цар.

І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.

И с Него разпънаха и двама разбойника – един от дясната Му страна и един от лявата Му страна.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.

(И се изпълни писанието, което казва: "И към престъпници беше причислен.")

І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!

И минаващите оттам Го хулеха, като клатеха глави и казваха: Уха! Ти, който разрушаваш храма и за три дни пак го съграждаш,

А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

спаси Себе Си и слез от кръста!

зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

Подобно и главните свещеници с книжниците Му се подиграваха, като казваха помежду си: Други е избавил, а пък Себе Си не може да избави!

Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

Нека Христос, Царят на Израил, слезе сега от кръста, за да видим и да повярваме. И разпънатите с Него Го ругаеха.

Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...

А в шестия час настана тъмнина по цялата земя и продължи до деветия час.

А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.

И в деветия час Иисус извика със силен глас: Елои, Елои, лама савахтани?, което значи: Боже Мой, Боже Мой, защо си Ме оставил?

О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

А някои от стоящите там като чуха, казаха: Ето, вика Илия.

Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!

И един изтича, натопи гъба в оцет, набучи я на тръстика и Му я даде да пие, като казваше: Оставете Го! Да видим дали ще дойде Илия да Го свали!

А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!

А Иисус, като нададе силен вик, издъхна.

А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...

И завесата на храма се раздра на две от горе до долу.

І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

А стотникът, който стоеше срещу Него, като видя, че така (извика и) издъхна, каза: Наистина този Човек беше Божи Син.

А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

Имаше още и жени, които гледаха отдалеч, между които бяха и Мария Магдалена, Мария, майката на малкия Яков и на Йосия, и Саломия;

Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

които, когато Иисус беше в Галилея, Го следваха и Му служеха. Имаше и много други жени, които бяха дошли с Него в Ерусалим.

що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

И когато вече се свечери, понеже беше денят на приготовлението, тоест денят преди съботата,

А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,

дойде Йосиф от Ариматея, един почтен съветник, който и сам очакваше Божието царство, и се осмели да влезе при Пилат и да поиска тялото на Иисус.

прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.

А Пилат се учуди, че вече е умрял, и като повика стотника, го попита дали е мъртъв от дълго време.

А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.

И като разбра от стотника, отстъпи тялото на Йосиф.

І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.

А той купи плащаница и като Го сне, Го обви в плащаницата и Го положи в гроб, който беше изсечен в скала, и търколи камък върху вратата на гроба.

А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.

А Мария Магдалена и Мария, майката на Йосия, гледаха къде Го полагат.

Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.