Luke 2

А в онези дни излезе заповед от император Август да се направи преброяване на целия свят.
І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.
Това беше първото преброяване, откакто Квириний управляваше Сирия.
Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.
И всички отиваха да се записват, всеки в своя град.
І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
Тръгна и Йосиф от Галилея, от град Назарет, за да отиде в Юдея, в града на Давид, който се нарича Витлеем, защото беше от дома и рода на Давид,
Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,
и да се запише с Мария, която беше сгодена за него и беше бременна.
щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.
И когато бяха там, се навършиха дните й да роди.
І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
И роди първородния си Син, пови Го и Го положи в ясли, защото в гостилницата нямаше място за тях.
І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...
А на същото място имаше овчари, които живееха в полето и стояха на нощна стража около стадото си.
А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.
И Господен ангел застана пред тях и Господната слава ги осия; и те се изплашиха много.
Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим...
Но ангелът им каза: Не се бойте, защото, ето, аз ви благовестявам голяма радост, която ще бъде за целия народ.
Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.
Защото днес ви се роди в града на Давид Спасител, който е Христос Господ.
Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
И това ще ви бъде знакът – ще намерите един Младенец, повит и лежащ в ясли.
А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.
И внезапно заедно с ангела се появи едно многобройно небесно войнство, което хвалеше Бога, като казваше:
І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
Слава на Бога във висините и на земята мир между хората, в които е Неговото благоволение!
Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!
Щом ангелите си отидоха от тях на небето, овчарите си казаха един на друг: Нека отидем сега във Витлеем, за да видим това, което е станало, което Господ ни изяви.
І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.
И дойдоха бързо и намериха Мария и Йосиф, и Младенеца, който лежеше в яслите.
І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.
И като видяха, разказаха онова, което им беше известено за това Дете.
А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.
И всички, които чуха, се учудиха на това, което овчарите им казаха.
І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...
А Мария спазваше всички тези думи и размишляваше за тях в сърцето си.
А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.
И овчарите се върнаха, славещи и хвалещи Бога за всичко, което бяха чули и видели, както им беше казано.
Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
И когато се навършиха осем дни и трябваше да обрежат Детето, Му дадоха името Иисус, както беше наречено от ангела, преди да беше заченато в утробата.
Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався.
А след като се навършиха и дните на очистването им според закона на Мойсей, Го занесоха в Ерусалим, за да Го представят пред Господа,
А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,
както е писано в Господния закон, че всяко първородно дете от мъжки пол ще бъде посветено на Господа,
як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу,
и да принесат в жертва ?две гургулици или две гълъбчета“, според казаното в Господния закон.
і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят.
А в Ерусалим имаше един човек на име Симеон. Този човек беше праведен и благочестив и чакаше Утехата на Израил, и Светият Дух беше на него.
І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
На него му беше открито от Светия Дух, че няма да види смърт, докато не види Господния Христос.
І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
И по внушение на Духа той дойде в храма. И когато родителите внесоха Детето Иисус, за да направят за Него според обичая на закона,
І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,
той Го взе на ръцете си и благослови Бога, като каза:
тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
Сега, Владетелю, Ти пускаш слугата Си да си отиде в мир, според думата Си.
Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,
Защото видяха очите ми спасението,
бо побачили очі мої Спасіння Твоє,
което си приготвил пред лицето на всички народи;
яке Ти приготував перед всіма народами,
светлина, която да просвещава езичниците, и за слава на Твоя народ Израил.
Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!
А баща Му и майка Му се чудеха на това, което се говореше за Него.
І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.
И Симеон ги благослови и каза на майка Му Мария: Ето, това Дете е поставено за падане и ставане на мнозина в Израил и за белег, против който ще се говори.
А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання,
Да! И на теб самата меч ще прониже душата ти, за да се открият помислите на много сърца.
і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!
Имаше също и една пророчица Анна, дъщеря на Фануил, от асировото племе. Тя беше в много напреднала възраст и беше живяла с мъжа си седем години след девствеността си,
Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,
а до осемдесет и четири години живееше като вдовица и не се отделяше от храма, като нощем и денем служеше на Бога в пост и молитва.
удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.
И тя, като се приближи в същия час, благодареше на Бога и говореше за Него на всички, които очакваха избавление в Ерусалим.
І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.
И когато извършиха всичко, което беше според Господния закон, се върнаха в Галилея, в града си Назарет.
А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
А Детето растеше, укрепваше и се изпълваше с мъдрост; и Божията благодат бе на Него.
А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.
И родителите Му ходеха всяка година в Ерусалим за празника на Пасхата.
А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
А когато Той беше на дванадесет години, те отидоха в Ерусалим на празника според обичая.
І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли.
Но като изкараха дните и се връщаха, Момчето Иисус остана в Ерусалим, без да знаят родителите Му.
Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того.
А те, понеже мислеха, че Той е с дружината, изминаха един ден път, като Го търсеха между роднините и познатите си.
Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими.
И като не Го намериха, се върнаха в Ерусалим и Го търсеха.
Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
И след три дни Го намериха в храма, седнал между законоучителите, да ги слуша и да им задава въпроси.
І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх.
И всички, които Го слушаха, се чудеха на разума Му и на отговорите Му.
Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
И когато Го видяха, те се смутиха; и майка Му Му каза: Синко, защо постъпи така с нас? Ето, баща Ти и аз се измъчихме да Те търсим.
І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе...
А Той им каза: Защо да Ме търсите? Не знаете ли, че трябва да съм в това, което е на Моя Отец?
А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?
А те не разбраха думата, която им каза.
Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив.
И Той тръгна надолу с тях и дойде в Назарет, и им се покоряваше. А майка Му пазеше всички тези думи в сърцето си.
І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці.
И Иисус напредваше в мъдрост, в ръст и благоволение пред Бога и хората.
А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.