Job 37

И поради това сърцето ми трепери, от мястото си се помества.

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Слушайте внимателно гърма на гласа Му и тътена, който излиза от устата Му.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Той го изпраща под цялото небе и светкавицата Си — до краищата на земята.

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

След нея бучи глас, Той гърми с величествения Си глас и не възпира светкавиците, когато се чуе гласът Му.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Бог гърми чудно с гласа Си, върши велики дела, които ние не схващаме.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Защото казва на снега: Вали на земята! — и на проливния дъжд и на дъждовните порои.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Слага печат на ръката на всеки човек, така че всички хора да познаят делото Му.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

Тогава зверовете отиват в бърлогите си и в леговищата си остават.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

От стаите на юг вихрушка иде, от северните ветрове — студът.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Чрез Божия дъх става лед и широтата на водите се затваря.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

Той насища с влага облака и разпръсва светлите Си облаци,

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

и те се носят наоколо под наставлението Му, за да правят всичко, което им заповядва, по лицето на земния свят.

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

Докарва ги било за наказание, или за земята Си, или за милост.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

Слушай това, Йове, застани и размисли за Божиите чудеса.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Знаеш ли как Бог им заповядва и прави да свети светкавицата на облака Му?

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Разбираш ли равновесието на облаците, чудните дела на Съвършения във знание?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Как биват дрехите ти топли, когато успокоява земята от юг?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Разпрострял ли си с Него небесната твърд, здрава като излято огледало?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Научи ни какво да Му кажем, не можем думите да наредим от тъмнина.

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Ще му се извести ли, ако аз говоря? Ако продума човек, непременно ще бъде погълнат.

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Дори и сега не виждат хората поради облаците светлината ярка, но минава вятърът и ги изчиства.

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

От север идва златно сияние; страшно величие има у Бога.

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

Всесилния — не можем да Го проумеем — Превъзходния във сила и във съд; и в правосъдието изобилно Той не угнетява.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Затова хората Му се боят; и Той не гледа на никого от мъдрите по сърце.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.