Job 27

Тогава Йов продължи беседата си и каза:

І Йов далі вів мову свою та й казав:

Жив е Бог, който е отнел правото ми, и Всемогъщият, който е огорчил душата ми —

Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

докато дишането ми е в мен и Божият дъх — в ноздрите ми,

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

устните ми не ще говорят неправда и езикът ми не ще произнесе измама!

неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

Далеч от мен да кажа, че сте прави! Докато умра, от себе си не ще отхвърля непорочността си.

Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

Държа здраво правдата си и няма да я пусна. Сърцето ми няма да ме упрекне, докато съм жив.

за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

Врагът ми нека бъде като безбожния и който се надига против мен — като беззаконния.

нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Защото каква е надеждата на лицемера, ако Бог отсече и изиска душата му?

Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

Бог ще чуе ли вика му, щом го сполети беда?

Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

Той ще се наслаждава ли във Всемогъщия? Ще призовава ли Бога по всяко време?

Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

Аз ще ви наставя за Божията сила, няма да скрия това, което е у Всемогъщия.

Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

Ето, всички вие сте видели — защо тогава бъбрите такива суети?

таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

Това е от Бога делът на безбожния и наследството, което насилниците получават от Всемогъщия.

Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

Ако синовете му се умножават, за меча са и издънките му няма да се наситят с хляб.

Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

Останалите от него смъртта ще свали в гроба и вдовиците му няма да ги оплачат.

Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Макар да трупа сребро като пръст и да приготвя дрехи като кал,

Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

приготвя ги, но праведният ще ги носи и невинни ще си разделят среброто.

то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

Построява къщата си като молец или като колиба, направена от пазач.

Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

Богатият ляга и няма да се прибере; отваря очите си и го няма.

він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

Ужаси го обземат като води, вихрушка го отвлича през нощта.

Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

Източният вятър го отнася и той си отива, изтръгва го от мястото му.

східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

Хвърля камъни срещу него без пощада, той бяга отчаяно от ръката Му.

Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

Ще пляскат с ръце след него и ще му подсвирнат от мястото му.

Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...