Ecclesiastes 6

Има зло, което видях под слънцето и е много сред хората:

Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:

човек, на когото Бог е дал богатство и имот, и почест и нищо не му липсва от всичко, което пожелава; но Бог не му дава власт да яде от тях, а ги яде чужденец. Това е суета и лоша болест.

Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...

Ако човек роди сто деца и живее много години, и дните на годините му станат много, а душата му не се насити с благо, и той дори няма прилично погребение, казвам, че мъртвороденото е по-добре от него,

Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...

защото то идва в нищожност и отива в тъмнина, и името му се покрива с тъмнина,

Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,

и не е видяло слънцето и не е познало нищо. То има повече покой, отколкото онзи човек.

ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...

Дори да живее два пъти по хиляда години, без да види добро — не отиват ли всички на едно място?

А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?

Целият труд на човека е за устата му — душата му обаче не се насища.

Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.

Защото какво предимство има мъдрият пред безумния и какво — сиромахът, който знае как да живее между живите?

Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

По-добре да виждаш нещо с очите си, отколкото да блуждаеш с желанието си. И това е суета и гонене на вятър.

Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...

Каквото и да съществува, вече си има име, и се знае какво е човек; и той не може да се съди с по-могъщия от него.

Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,

Понеже има много неща, които умножават суетата — каква полза има човек от това?

бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?

Защото кой знае какво е добро за човека в живота през малкото години на суетния му живот, които той прекарва като сянка? Защото кой ще каже на човека какво ще бъде след него под слънцето?

Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?